Філософія Ж.-П. Сартра

Ж.-П.Сартр – французький філософ, екзистенціаліст. Сартр яскравий атеїст, він один з філософів, для якого „Бог помер”. Філософ стверджує, що не Бог, а людина є єдиним джерелом цінностей, індивіду залишається творити власну шкалу цінностей, її власний ідеал. Людське існування, на думку Сартра, є неперервне самозаперечення. Утвердження свободи знаменує розрив з раціоналізмом, об'єктивно науковим розумінням дійсності. Свобода ставить людину поза закономірності і причинну залежність. Свобода не терпить ні причини, ні підстави. Вона не визначається можливістю людини діяти у відповідності з тим, якою вона є, бо сама її свобода – це вибір свого буття, людина така, якою вона себе вибирає. Теперішнє не знаходиться в закономірному зв'язку з минулим, а минуле з теперішнім. Свобода покладає незалежність по відношенню з минулим, заперечення його, розрив з ним. Свобода не результат дії, не досягнення; вона полягає в самій спрямованості. Свобода забезпечується тільки вибором мети і не потребує  її досягнення. Абсолютність свободи робить людину залежною від своєї свободи. Сама свобода встановлює єдину межу свободи людини. Людина, за формулою Сартра, «приречена до свободи». Людина - єдине джерело, критерій і мета моральності. Не суспільство, не людина взагалі, а кожна окрема людина є окреме «Я». Основним критерієм моральності висувається «аутентичність», тобто відповідність свідомості людини саме її власній, «дійсній» свідомості. Це знайшло вираження в «категоричному імперативі» Сартра: користуйся своєю свободою, будь самим собою. Моральна свідомість у Сартра не знає закону, бо якщо людина «приречена до свободи», вона сама є законом своєї діяльності. Вибираючи себе, людина бере на себе величезну відповідальність як за себе, так і за все людство.