Платон народився в 427 році до н.е. на острові Егіна, що недалеко від Афін. Він прожив 80 років до 347г. до н.е. Платон був учнем Сократа. Спираючись на досягнення піфагорійців і сучасних йому математиків,Платон будує свою філософську систему, створюючи три світи: світ речей, який постійно змінюється, світ ідей (ейдосів);— вічний та незмінний і, у проміжку між ними — математичні об'єкти.
Будучи прибічником гераклітівської натурфілософії й сприйнявши її постійну мінливість, Платон вважав, що, все у природі виникає й знищується — отже, не може бути дійсного знання, бо чуттєвий світ мінливий. Тому він висуває теорію «ідей» (ейдосів), які є граничним станом речей, пізнаваних лише за допомогою математичних об'єктів при прагненні отримання дійсного знання. «Ідея» за Платоном - це причина, джерело буття, зразок, дивлячись на який творять світ речей, мета, до якої, як до верховного блага, прагне все існуюче. «Ідея» - це не саме буття, а відповідне буття поняття про нього, думка про нього. Він називав такі ознаки ідеї -об'єктивність, безвідносно, незалежність від усіх чуттєвих визначень, від усіх умов і обмежень простору,часу і т.д.
Платон виходить з думки про те, що види знання повинні відповідати видам або сфер буття. Для справжнього розуміння буття Платон вважав необхідним вирішити протиріччя між двома протилежними концепціями: елейскої, що затверджує незмінність, тотожність, нерухомість істинного буття, і гераклитовської, що визнає його вічну плинність, мінливість і рухливість. За Платоном знання можливо не для всякого. Філософія неможлива ні для того, хто вже володіє істинним знанням, ні для того, хто зовсім нічого не знає. При розгляді вчення Платона про знання необхідно, перш за все, мати на увазі, що питання про знання аж ніяк не ставиться у Платона як окрема, ізольована проблема філософії. Діалектика Платона - перш за все вчення про буття або про ідеї. Ідеалізм Платона, також як і його теорія пізнання і діалектика, має явно виражений онтологічний характер. Діалектика - це не тільки логіка, хоча в ній є і логічний аспект, це не тільки вчення про пізнання, хоча в ній є і гносеологічний аспект; це не тільки вчення про метод, хоча в ній є аспект методу.
