Конфуціа́нство — філософське вчення, яке у відношеннях людини і світу проголошує верховенство добра, захищає непорушність установлених небом суспільних понять. Китайська етично-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій. Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні усі найкращі людські якості не руйнуючи старих укладів; виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства, кожен має своє ім*я(хлібороб, раб) і межу ніж ористократами і простим народом не стерти. Велика увага приділялась моральному самовдосконаленню індивіда й дотриманню норм етикету. Для кожної ланки суспільства свої норми та правила поведінки. Державу мають очолювати мудрі люди, щоб особистим прикладом виховувати підлеглих. Конфуціанство є складним комплексом філософських, етичних, релігійних поглядів, особливим способом життя, основу якого становить солідарність. Загалом конфуціанство було спрямоване на стабілізацію китайського суспільства, якому дошкуляли різноманітні міжусобиці та смути.
 |
|
||||||
|
|||||||
