Експресіонізм (лат. expression — вираження) — стильовий різно вид, якому властиві емоційність, контрастне зображення, гіпербо лізація, фрагментарність, плакатність письма. Прихильники експресіонізму заперечували застарі лі традиції і пропагували нові художні форми: «Геть умовність реальної можливості логіки життя, геть умовність вимог старих понять про стиль! Жагучий пал екстазу полум’яної душі, полум’яної думки повинен їх охопити, бо неістотні в мистецтві всі ці історичні, побу тові, звичаєві прикраси й умовності. Про себе говорять дух і думка. Нове відчування. Нова точка зору. Нова блискавка в темноті. І це єдино істотне» (Лесь Курбас). Основа експресіоністичної творчості — драматичні характери і сюжети, які мають відображати трагізм життя і біль страждання. Це зумовлено тим, що експре сіонізм виник на тлі подій Першої світової війни і спо чатку був своєрідним протестом проти насилля над людиною, а потім перетворився на філософію прирече ності, страху, безнадії. Експресіонізм прищепився і в українській літературі — деякі твори В. Стефаника, М. Хвильового, М, Куліша, А. Головка, В. Вивниченка, Т. Осьмачкя, О. Довженка.
