Футуризм (італ. futurismo, від лат. futurum — майбутнє] — стильо вий різновид, якому притаманні деестетизація і дегуманізація, заперечення канонізації та будь-якого культу в мистецтві, прого лошення «краси пошуку» та «динамічного лету» художньою осно вою творчості, бунтівливі та скандальні витівки в літературі. Виник футуризм в Італії (Ф. Марінетті), поширився в Росії (І. Сєвєрянін, В. Хлєбніков, В. Маяковський), виявився і в українській літературі (М. Семенко, М. Бажан, Гео Шкурупій). Витоки футуризму — у стрімкому оновленні суспільної свідомості під впливом технічного прогресу, виникненні нових засобів масової інформації, внаслідок чого він намагався шукати нові форми художнього вираження. В українській літерату рі це пов’язувалося і з виступом проти хуторянського, етнографічного мистецтва, посиленням урбаністичних елементів. Загалом футуризм розхитував узвичаєні, традиційні цінності і норми в літературі. Виразним прикладом футуристичної поезії може бути «Вірш» М. Семенка; Безумить грюками розривається метал скрипить ріже сталь брязкотах руйнує верескливість машинить лоскіт авто 290 Літературний процес співають шини сиренить зойкність похапливість тупотіння незримлять крила тріпоті гамір залізних експериментів. У цьому творі автор експериментує зі змістом, сло вом, формою, досягаючи своєрідного «телеграфічного стилю» у дусі нової технологічної епохи.
