У 20—30-ті роки XX ст. в італійській поезії як реак ція на тиск тоталітарного режиму сформувався новий різновид модерністського стилю — герметизм (Дж. Лео парді, С. Квазімодо, Е. Монтале). 288 Літературний процес Герметизм (італ. е гте И в то , від егтегісо — замкнений) — стилі стична тенденція в європейській літературі XX ст., зміст якої охоп лює прагнення письменників до замкнутості художньої діяльності в умовах соціального тиску, свідомій утечі від дійсності у сферу чистої поетичної творчості. Герметисти зосереджували свої художні зусилля на відтворенні трагізму людського буття, пошуках духов них цінностей у глибинах незалежної душі. Значну увагу вони приділяли художнім проблемам (пошуки ефектив них зображально-виражальних засобів, формальні екс перименти, артистичність, віртуозність стилю). Ознаки герметизму помітні у творчості українських поетів 70—80-х років XX ст. Найяскравіші представни ки його — учасники «Київської школи» (М. Григорів, В. Рубан, М. Воробйов), а також Т. Мельничук, М. Кли- менко, які в умовах тоталітарного режиму, прагнучи внутрішньої незалежності, заглибилися у сферу суто художньо-естетичних пошуків, закодовуючи своє поетич не слово так, що воно замикалося у складній образній сут ності або культивувало тему злиття людини і природи як єдину можливість поетичного самовираження.
