Як світоглядно-стильова тенденція в літературі екзистенціалізм сформувався під впливом філософії Е.-С. К’єркегора, М. Хайдеггера, К. Ясперса, А. Камю, 286 Літературний процес Ж.-П. Сартра у ЗО—40-ві роки XX ст. Ключовим поло женням в естетичних засадах екзистенціалізму є твер дження М. Хайдеггера про те, що єдине джерело твору — сам письменник, котрий виражає себе, а не об’єктивну реальність. Екзистенціалізм (лат. єхібієпНо — існування, буття) — стильовий різновид у літературі, який сформувався на філософській основі, що характеризує загальний стан особистості як відчуження від суспільства, історії, колективних форм життя, узвичаєних соціаль них стандартів. У творах, що належать до екзистенціалізму, худож ній світ змодельований за допомогою зображення абсур ду буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смер ті. В осмисленні сенсу буття екзистенціалісти чи не най визначнішу роль відводять смерті: «життя для смерті» проголошують єдиною метою і підсумком існування. Важливий елемент стилю — нарація (оповідальність), зумовлена споглядальною позицією автора, який тво рить міф про дійсність. Найпомітніші представники екзистенціалізму — Ж.-П. Сартр, А. Камю, М. Пруст, А. Мердок, М. де Унамуно, Кобо Абе. В українській літературі екзистенціалізм найвираз ніше виявився у творчості В. Підмогильного, Т. Осьмач- ки, І. Багряного, В. Барки, Вал. Шевчука, В. Стуса.
