Незважаючи на різноманітні художньо-естетичні но вації, антична спадщина продовжувала відігравати помітну роль у європейських літературах. Остання ста дія бароко — рококо — засвідчила завершення прим хливої барочної стилістики, яка поступилася місцем мистецтву, що культивувало витончені смаки та без конфліктність. Для вироблення нових естетичних сма ків знадобився класичний досвід, у якому домінували міра, краса, гармонія. Так у літературі почав формува тися класицизм. Класицизм (лат. сіазвісиз — взірцевий) — тип творчості у євро пейській літературі XVII — початку XIX ст, що орієнтувався на есте тичні норми і зразки античної класики. Теоретичні основи класицизму сформулював фран цузький письменник і літературознавець Н. Буало у 260 Літературний процес поетичному трактаті «L’art poetique» («Поетичне мистец тво», 1674), певною мірою наслідуючи «Науку поезії» Горація. Справжній, у його розумінні, поет повинен мати талант, розум, правильно обирати жанр, дбати про змістовність твору: Здоровий розум нам хай сяє, як мета, ■ Та путь веде туди слизька і непроста. Хто збочить — може той звернути до загину: Незрідка має ум дорогу лиш єдину (Переклад М. Рильського). Акцентуючи на арістотелівському постулаті «наслі дування природи», Н. Буало зосередився на вузловій проблемі естетики класицизму — правди і правдопо дібності. У її розв’язанні він узяв за основу раціоналі стичний принцип: розмежовував правду (реальний факт) і художню вигадку, яку не можна культивувати в мистецтві, суперечачи універсальним законам розу му, і яка веде до суб’єктивізму. Характеризуючи лірич ні і драматичні жанри, він спирався на античну тради цію і закріпив у трактаті обов’язкові правила побудови оди, сонета, сатиричного вірша, трагедії, епопеї, коме дії. Обстоюючи непохитність основних правил літера турної творчості, він критикував відхилення від них своїх сучасників (поет пізнього Відродження П. де Рон- сар) і попередників (осуджував Т. Тассо за використан ня християнської міфології замість античної). Твор чість Н. Буало принципово пов’язував з етичним впли вом на читача. Мистецтво класицизму нормативне, раціоналістич не. Ознаки класицистичного твору — ясність, чіткість, єдиний мовний рівень («високий стиль»), строгі і непо рушні композиційні правила. Герой класицистичного твору підкоряється державним інтересам і абстрактним нормам благочестя, почуття вгамовує розумом. Тогоча сні письменники зосереджувались на духовній красі, природі протиставляли духовне начало. Класицизм дидактичний (повчальний), його образи естетично одноманітні. Найвідоміші представники — фран цузькі драматурги П. Корнель, Ж. Расін, Ж.-Б. Мольєр. В Україні класицизм не став самостійним явищем; елементи його помітні у шкільній драмі, творчості Ф. Прокоповича, І. Котляревського.
