У давні часи своє сприймання, розуміння і пояснен ня дійсності людина відображала у міфах, ототожнюю чи міфологічний світ з реальністю. Це дає підстави вва жати міф словесним вираженням архаїчного світовід чуття і мислення. Міф (грец. mithos — слово, сказання) — словесний твір (усний чи писемний) про походження Всесвіту, Землі, богів, людини, явищ природи, в якому відображені прадавні вірування та уявлення етносів. Сукупність таких творів становить міфологію. Міфологічній свідомості властиві: анімізм (лат. anima — душа) — віра в наявність душі, духа в речах і явищах навколишнього світу; тотемізм (англ. totem — його рід) — віра в спільне походження і спорідненість між родом і певною твариною, птахом або явищем при роди — тотемом, якого вважали родоначальником і заступником роду; антропоморфізм (грец. anthropos — людина і morphë — форма) — наділення явищ неживої природи, рослин, птахів, тварин людськими якостями (персоніфікація, уособлення), надання божествам людської подоби. Із проникненням у писемну творчість (літературу) міф набув ігрової та художньої функцій. Саме з тран сформування міфів у мову художніх образів почалася давньогрецька література — поеми Гомера «Іліада» й «Одіссея». У цих творах своєрідно поєдналися міфоло гічні оповіді з героїчним епосом. Літературною інтер претацією міфології є поема Гесіода «Труди і дні», в якій ідеться про тогочасні проблеми грецького суспіль ства. Сюжети із міфології використовували драматурги Есхіл, Софокл, Еврипід, перетворивши ритуальні дій ство та обряд на дійство театральне. Римська літерату ра, звернувшись до міфологічних мотивів, сюжетів, образів, створила свій героїчний епос — передусім поему «Енеїда» Вергілія. Як і давні греки, римляни надавали своїм творам філософічності, про що свідчить поема Тіта Лукреція Кара «Про природу речей». Лірич не начало міфів було віртуозно розвинуте у поезії (Гора- цій, Овідій). Античні письменники, засвоївши міфологізм як сві торозуміння і словесне мистецтво, навчилися думати і Літературні типи творчості 255 творити образно, вкладаючи в образ історичний і су часний їм зміст, який необхідно було прочитувати, покладаючись на загальновідомі міфологеми, що слу жили художнім кодом для інтерпретації та оцінювання. Антична література переповнена міфами, що були своє рідними культурними знаками і водночас згустком реальності, яку слід збагнути на основі не звичайної інформації, а образного відтворення. У ті часи навіть філософські та історичні твори (аннали, біографії видат них громадян, мемуари) мало відрізнялися від літерату ри, бо їх поєднував міфологізм мислення. Трансформація міфів у літературі сприяла вироблен ню в ній родів, жанрів, стильових різновидів, стала осно вою подальшого її розвитку. Джерелом художності в античні часи вважали мімезис — наслідування форм природи, обґрунтоване у трактаті Арістотеля «Поетика».
