Я

Ява — у драматичному творі частина акту (дії), в якій бере участь певна кількість дійових осіб. З появою на сцені кожного нового персонажа чи групи персонажів, що з’являються одночасно, розпочинається нова Я.

Язичництво (церк.-слов. — іноземні народи), поганство –—прийнятий у християнському богослів’ї і частково в історичній літературі термін на позначення дохристиянських і нехристиянських, головним чином — політеїстичних релігій. Боги Я. уособлювали сили природи. Поряд з ними вшановувалися демони, духи лісів, вод тощо. На основі Я. склалася своєрідна духовна культура, зокрема у давніх слов’ян, — народні казки, легенди, обряди, пісні (щедрівки, колядки, веснянки тощо). Я. було витіснене офіційними монотеїстичними релігіями, які запозичили й почасти пристосували до своїх потреб язичницькі обряди і вірування.

Ямб (від гр. – назва музичного інструмента) – у силабо-тонічному віршуванні двоскладова стопа з наголосом на другому складі. В ямбічному вірші ритмічний акцент припадає на парні склади, хоч можливі пропуски метричних наголосів (пірихій), що урізноманітнює багатство віршової ритмомелодики. Застосовується для написання віршованих драматичних творів, коли потрібно підкреслити розмовні інтонації і, не відмовляючись від вірша, наблизити його до прози. Використовується як засіб вираження захвату, захоплення, закоханості, сильного горя. Тому Я. став панівним в одах, гімнах, панегіриках, епітафіях. Метричні варіації Я. надзвичайно різноманітні — від 1- до 8-стопного, проте найбільше в поетичній практиці заявляють про себе 6-стопні ямби.

Яхве, Ягве, Єгова — верховний бог в іудаїзмі. У пантеоні богів він був висунутий на перше місце єврейськими племенами приблизно Х ст. до н. е. З культом Я. пов’язані виникнення і розвиток іудейського монотеїзму.