Шестодневи — твори візантійського походження, у яких трактувалося походження світу, в основі — біблійні оповідання про шість днів творення світу з коментарями натурфілософського та богословського характеру. Найбільш відомі — «Бесіди на Шестоднев» Василія Великого (ІV ст.) (написаний у формі одинадцяти бесід: про створення світу взагалі, про первісну невпорядковану землю, про твердь, про зібрання води, про твори землі, про небесні світила, про плазунів, про птахів, про тварин та дві бесіди про людину), «Шестодневи» Іоанна Екзарха Болгарського (Х ст.), «Шість слів про створення світу» Северіана, єпископа Гевальського (V ст.), «Похвала Богу про сотворіння всієї тварі» Георгія Писида (VІІ ст.). Основний мотив Ш. — гармонія і краса світу, які є свідченням досконалості і величі Бога; різноманіття природних явищ. У Середньовіччі — один з основних творів, з яких русичі отримували інформацію про анатомію людського тіла, особливості тварин і рослин.
Шкільна драма — 1) один із жанрів церковної драматургії, який виник у кінці ХV – на початку ХІV ст. у країнах Західної Європи (Італія, Франція, Нідерланди, Німеччина, Польща). Походження пов’язане із статутами церковних і світських навчальних закладів, де вводилися обов’язкові сценічні вистави з метою кращого засвоєння учнями навчального матеріалу (зокрема, латини). Особливо багато для розвитку Ш. д. зробили єзуїти, які запозичували для своїх п’єс сюжети з Біблії, давньої і нової історії, міфології. На відміну від середньовічної релігійної творчості, Ш. д. мала більш строгу класичну форму, найчастіше складалася з 3-5 актів та прологу і епілогу; 2) в Україні — драматична література, яка створювалася у ХVІІ-ХVІІІ ст. ст. переважно викладачами поетики, а виконувалася учнями шкіл. Організовувалися вистави здебільшого на Різдво і Великдень, а також перед закінченням навчального року як форма своєрідного прилюдного іспиту. Репертуар Ш. д. (за О.Білецьким) включав приблизно 30 п’єс, поставлених у стінах Києво-Могилянській академії у межах України, а також приблизно 10 п’єс, написаних учнями і вчителями Києво-Могилянської академії поза Україною. Серед особливостей Ш. д. слід відзначити її дидактичний та алегоричний характер. Жанрова система Ш. д. включала декламацію, діалог, трагедію, комедію, трагедокомедію та комікотрагедію, а за тематичним принципом жанроподілу виділяли містерії («Слово про збурення пекла» (ІІ пол. ХVІІ ст.)), міраклі («Олексій, людина Божа» (1674)) та мораліте.
Шлях «з варяг у греки» — назва основного водного торговельного шляху Київської Русі (описаного у Повісті врем’яних літ), який пролягав з Скандинавії Балтійським морем, Фінською затокою, по Неві і Ладозькому та Ільменському озерах, далі — по р. Ловаті, Західній Двіні і їх притоках до Дніпра, потім по Дніпру в Чорне море і вздовж західного берега Чорного моря до Константинополя.
