Уведення до храму Пресвятої Богородиці, Уведення до храму Пресвятої Діви Марії, Введення (розм.) — дванадесяте Богородичне нерухоме свято, яке звеличує подію приведення до храму Пресвятої Богородиці для служби Богові.
Уділ — у Київській Русі — адміністративно-територіальна одиниця, якою управляв князь, залежний від великого князя. У ХІІ-ХІV ст. ст. почали називатися волостями або князівствами.
Удільні князівства — князівські володіння, що утворились внаслідок розпаду Київської Русі.
Українська шляхта (від нім. — рід, покоління, походження) — 1) панівний соціальний стан у Польщі, Литві, а також на українських землях, що входили до складу цих держав у ХV-ХVІІІ ст. ст. За походженням Ш. була польською, литовською, білоруською та українською; 2) дворянський стан в Україні у ХІV-ХVІІ ст. ст., який мав станові права на носіння зброї та наслідування власності. Вищі прошарки — магнати, пани, князі, бояри. Головним обов’язком було відбуття військової повинності в обмін на надання привілеїв.
Умовність (у літературі і мистецтві) – особливий спосіб художнього узагальнення дійсності, у якому свідомо порушується зовнішня життєподібність образів з метою наочного втілення глибинних сутностей життя. Фантастичні за своєю природою, умовні форми органічно притаманні всім видам мистецтва. Міра У. залежить від творчого методу митця.
Уніатська церква, греко-католицька церква – християнська церква, що утворилася в кінці ХVІ ст. в українських землях внаслідок укладення між католицькою церквою і частиною місцевого православного духівництва Берестейської церковної унії 1596 р. Нею передбачалося об’єднання православної і католицької церков з визнанням верховенства Папи Римського та основних догматів католицизму при збереженні православних обрядів, богослужіння, україномовної відправи. На території Наддніпрянської України після 1654 р. (внаслідок приєднання до Росії) була скасована. На західноукраїнських землях функціонувала аж до 1946 р., коли була офіційно заборонена, але продовжувала підпільне існування. З кінця ХХ ст. (у добу т. з. «Перебудови») відновила функціонування на рівноправних засадах з іншими релігійними конфесіями.
Унія церковна (від лат. — єднання) — об’єднання двох або декількох церков на началах верховенства однієї з них і збереженні іншими своєрідності обрядовості (напр., Берестейська унія (1596)).
Університет (нім., від лат. — сукупність) — вищий навчально-науковий заклад, який об’єднує ряд факультетів, що представляють основні розділи наукового знання. Засновані у Західній Європі у середні віки на основі єпископських та монастирських шкіл, де готували служителів церкви. До програми навчання входили «сім вільних наук». Перший У. відкритий у м. Болоньї (Італія) в ХІ ст., найстаріший слов’янський У. — Карлів У. в Празі (1349), в Україні — Львівський (1661).
Урбанізація (лат. – міський) – історичний процес збільшення кількості міст і зосередження в них культурного, економічного і політичного життя.
Утилітарний (фр., від лат. – користь, вигода) – розрахований виключно на практичне використання або вигоду; практичний.
Успіння Пресвятої Богородиці, Успіння Пресвятої Богородиці, Перша Пречиста (розм.) — дванадесяте Богородичне нерухоме церковне свято, яке звеличує подію перенесення на небо душі Пресвятої Богородиці.
Устав, уставне письмо, урочисте письмо — письмо давніх грецьких і слов’янських глаголичних і кириличних рукописів, якому властиві чіткі прямолінійні літери і правильні кути та овали. Писали У. переважно на пергаменті. У Греції існував до початку Х ст. У., пов’язаний з кирилицею, у ХІ-ХVІ ст. ст. властивий релігійному письменству народів, що сповідували православ’я. Поступово з У. виник півустав. Видозміненим У. (т. з. новим У.) писали окремі коштовні книги й за пізніших часів (напр., у ХVІ ст. — Пересопницьке Євангеліє).
