Прислівники утворюються майже від усіх частин мови: іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів, прислівників.
Для утворення прислівників застосовуються такі способи:
- суфіксальний,
- префіксальний,
- суфіксально-префіксальний,
- конверсійний(адвербіалізація),
- основоскладання.
У творенні прислівників виявляються три типи відношень між твірними і похідними словами:
транспозиційний (тихий-тихо),
модифікаційний (тихо-тихенько-тихесенько),
мутаційний(два-двічі, бігти-бігцем).
Суфіксальні прислівники утворюються за допомогою формантів:
-о, -е, -и- від прикметників (швидко, вороже, зрадницьки),
-ом, -ком- від іменників, прикметників, дієслів (верхом, боком, проїздом),
-цем (бігцем, живцем, сліпцем),
-ичі, -ічі- від числівників (тричі, двічі),
-увато, -енько, -есенько- від прислівників (ранувато, пізнувато; швиденько, близенько; тихесенько, близесенько).
Прислівники утворюються за допомогою префіксів-формантів за-, пре-, не-, несо-, від-, до-, поза-, по-, перед-, після-, що-, з-, нав-, на- (забагато, прегарно, небажано, несогірше, відколи, позавчора, повсякдень, післязавтра, щонайбільше, звідусіль, навпоперек, надаремно).
За допомогою суфіксально-префіксального способу прислівники утворюються найчастіше від прикметників (сліпий-зосліпу), рідше від іменників (низ-донизу), і в поодиноких випадках від числівників (два-двоє, від дієслів (прикусити-вприкуску), від прислівників (мало-помалу).
В українській мові є невелика кількість прислівників. Утворених за допомогою формантів, які складаються з префіксів і нульових прислівникових суфіксів. До них належать такі конфікси, які утворюють прислівники від іменникових основ (бік-побік, раз-щораз, догад-навдогад, вік-навік, очі-позаочі). Трансформаційну функцію тут виконує нульових суфікс, який виражає словотвірне прислівникове значення.
