Словотвірне гніздо - сукупність слів, упорядкованих відношеннями похідності й об'єднаних спільним коренем. Спорідненість слів одного гнізда виражається у подібності форми і значення. їх носієм є корінь слів: вичитуватися, зачитуватися, зчитувачка. Межі гнізд у мові рухомі. С. г. існують доти, доки відчуваються живі значеннєві зв'язки між їхніми словами. Коли зв'язок слова з ін. спорідненими слабшає чи втрачається, воно виходить з гнізда або розпадаються самі гнізда. С. г. утворюються від різних частин мови, що мають різний словотворчий потенціал. С. г. є складним структурним утворенням, кожен елемент якого займає місце, передбачене системою мови і закріплене нормою вживання. Структура С. г. ієрархічна, з послідовним підпорядкуванням одних одиниць іншим, що виявляється у співвідношенні слів різного ступеня похідності. С. г. має одне вихідне слово, решта споріднених слів упорядковується за ступенем похідності: ой > ой-к-а-ти > ойк-ну-ти > з-ойкнути. Мінімальним членом гнізда є пара слів твірне — похідне: сіль > солити, солити > соління, солоний > солоність, солоний > солончак. Слова, упорядковані зв'язком послідовної похідності, утворюють словотвірний ланцюжок С. г. Сукупність ланцюжків є реалізацією синтагматичних можливостей гнізда: сіль > солоний > солонуватий > солонуватість; сіль > солити > засолити > засолювати > позасолювати; сіль > сільниця > сільничка. Сукупність слів, безпосередньо похідних від того або ін. твірного, формують словотвірну парадигму гнізда: сіль > солоний, солити, сільця, сільниця; солоний > солоно, солонуватий, солончак; солити > висолити, досолити, засолити, насолити, посолити, пересолити, присолити, просолити, розсолити. С. г. є сукупністю словотв. ланцюжків і парадигм. Водночас воно є об'єднанням словотв. типів і категорій, отже, багаторівневою одиницею словотв. системи мови, що може вимірюватися за потенціалом (кількістю споріднених слів у С. г.), довжиною ланцюжків, кількістю ступенів похідності, реалізацією словотв. типів, парадигм і категорій.
Словотвірний ланцюжок — комплексна одиниця словотвірного гнізда, що об'єднує ряд споріднених слів, які перебувають у відношеннях послідовної похідності й взаємозалежності. Кожен попередній член є твірним для наступного, зумовлюючи його форму і значення: читати > начитати > начитувати > начитуватися > поначитуватися. У наведеному дієслівному С. л. відбувається нанизування афіксів, зміна видових значень, що доповнені відтінками способу дії. С. л. можуть складатися з похідних тільки однієї частини мови (тип 1: ділити > поділити > розподілити > розподіляти > порозподіляти; горб > пагорб > пагорбок > пагорбочок; білий > білявий > білявенький) і різних (тип 2: читати > зчитати > зчитувати > зчитувач, зчитування; дід > прадід > прапрадід > прапрадідів > прапрадідівський; білий > білок > білковий > білковина; білий > біло > набіло). У сучас. укр. мові С. л. бувають різної довжини — від двох до 7 елементів: так > такечки; жити > ужити > ужитий > ужиток > ужиткувати > зужиткувати > зужиткований. Як правило, С. л. з похідних однієї частини мови коротші, ніж ті, що поєднують слова різних частин мови. С. л. обох типів найдовші у дієслів.
