Словотвір, або дериватологія (Плющ – деривація) (лат. derivatio — творення, відведення), — це розділ мовознавства, який вивчає слова за способами і засобами їх творення та словотвірною структурою. Словотвір є одним із головних джерел поповнення лексичного складу мови, тому цей термін використовується і для позначення процесу деривації — творення похідних слів.
Розрізняють синхронний і діахронний словотвір. Синхронний (описовий) словотвір вивчає словотвірну структуру слів на будь-якому конкретному етапі розвитку мови. Діахронний словотвір вивчає історію появи похідних слів на основі зіставлення різних періодів функціонування.
Словотвірна мотивація — це відношення між двома однокореневими словами, значення одного з яких або визначається за допомогою значення іншого (перемогти — переможець, "той, хто переміг"), або повністю збігається (ототожнюється) із значенням іншого в усіх формах, крім частиномовного (бігти — біг, швидкий — швидко).
Словотвірне значення у похідних словах — це узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів значення, що виявляється в одному словотвірному типові певним словотворчим засобом. Словотвірне значення ґрунтується на однотипних відношеннях. Ознаками однотипних відношень є лексико-граматична належність твірної основи до певної частини мови і характер словотворчого засобу. Наприклад, у суфіксальних утвореннях косар, кобзар, зброяр, баяніст суфікси -ар (-яр), -іст утворюють назви осіб за родом діяльності; в іменниках хід, лік, цвіт виражається словотвірне значення узагальненої дії, процесу засобом нульової суфіксації.
СЛОВОТВОРЧІ ЗАСОБИ — це матеріальні елементи, за допомо¬гою яких утворюються нові слова Словотворчими засобами можуть бути всі службові морфи: префікси, суфікси, постфікси, флексії, інтер¬фікси. Словотворчі засоби діляться на основні і допоміжні. Основні
словотворчі засоби утворюють нові слова без участі інших, тобто можуть виступати єдиним при утворенні нового слова: вітер — вітряк,
вступити — вступитися, бути — забути, жати — жнець.
Допог>чл. словотворчі засоби — це супровідні зміни в структурі похідного слова: гання звуків (рука — ручний), усічення твірної
основи (вінок-вінець), накладання морфів (таксі-таксист), зміна системи закінчень відмінкових слів (зброя, зброї, зброю… — зброяр, зброяра, зброяреві…), приєднання до словотвірного суфікса інфінітив¬ного суфікса -ти (синій — синіти, білий — білити).
Словотворчі засоби називають ще формантами, дериваторами.
