О с н о в а — це частина змінюваного слова, що виражає
його лексичне значення. При морфемному поділі слова після
відкидання афіксів з граматичним значенням залишається
основа.
Закінчення — змiнна значуща частина слова, що виражає його граматичне значення, а також слугує для зв’язку слiв у словосполученнi й реченнi.
За морфологічним складом основа може бути к о р е н е —
в о ю (простою) й а ф і к с а л ь н о ю (складною). Корене-
ва основа відповідає кореню. На відміну від неї в афіксальній
основі крім кореня наявний один або кілька словотворчих
афіксів.
З погляду сучасних семантико-словотвірних зв’язків основа
може бути непохідною ( н е м о т и в о в а н о ю ) і похідною
( м о т и в о в а н о ю).
Н е п о х і д н а — це основа, в складі якої не виділяються
словотворчі афікси і яка не мотивується словами того самого
кореня: наприклад, у словах мир, сонце, білий, знати — мир-,
сонц-, біл-, зна-. Значення непохідної основи замкнене в ній
самій і може бути виявлене лише внаслідок етимологічного
аналізу.
П о х і д н а — це основа, в складі якої, крім кореневої мор-
феми, виділяється один чи кілька словотворчих афіксів і яка
мотивується через семантико-словотвірні зв’язки з іншими сло-
вами того самого кореня. Наприклад, основи слів морозиво,
правдивий, роздати мають у своєму складі словотворчий афікс
(мороз-и-, правд-и-, роз-да-) і мотивуються через споріднені
слова (мороз, правда, дати). Похідна основа завжди мотиво-
вана.
За особливостями вияву в споріднених (однокореневих)
словах розрізняють вільні і зв’язані основи.
В і л ь н а ( н е з в ‘ я з а н а ) — це основа, що має здатність
до вільного вияву свого морфемного складу: у похідних (афік-
сальних) споріднених словах і в словах з непохідними основа-
16ми. Наприклад, у словах покрикувати, перекричати, викрик
основа крик може виступати самостійно і в споріднених сло-
вах, як ускладнена словотворчими афіксами, так і неускладнена
(крик).
З в ‘ я з а н а — це основа, яка не має здатності вільно ви-
являти свій морфемний склад; її коренева (коренева і суфік-
сальна) морфема виявляє себе тільки у складі похідних слів.
Наприклад: у словах роззути, взути; звикнути, звичка,
навики кореневі та ускладнені суфіксом морфеми зу-, вик-
(вич-) без поєднання з префіксом не вживаються.
Змінюване слово є складною діалектичною єдністю спільної
для всіх його словоформ частини (що є носієм лексичного
значення й тому залишається постійною, незмінною) і змінної
частини, вираженої функціональною відмінністю однієї слово-
форми від іншої. Послідовне розрізнення кожної словоформи з
усіх інших можливе за наявності спільної основи і властивого
окремій словоформі закінчення (флексії), що є показником од-
ного або кількох граматичних значень. Наприклад, іменникове
слово груша при постійній основі груш- за допомогою закін-
чень виражає різні значення відмінків і числа, груш-а, груш-і,
груш-і, груш-у, грушею, (на) груш-і (однина), груш-і, груш,
груш-ам, груш-і, груш-ами, (на) груш-ax (множина), а при-
кметник високий за допомогою закінчень виражає граматичні
значення відмінка, роду і числа, залежних від роду, відмінка і
числа іменника: висок-а груша, висок-ої груші, висок-ій груші,
висок-у грушу, висок-ою грушею, на висок-ій груші.
Типи основ:
-Неподільна (непохідна) – дорівнює кореневі: вод-а;
-Подільна (похідна) – крім кореня виділяється хоча б одна службова морфема: вод-н-ий. Похідна основа та, для якої в мові наявна співвідносна непохідна основа;
-Чиста основа – невідмінювані слова: кіно, вгорі;
-Зв’язана основа (корінь) – поділяється на морфеми на основі спорідненості слів: пт-ах, пт-иц-я. Зв'язані основи є перехідним явищем від основ похідних до основ непохідних у руслі першої тенденції розвитку: уже не можна називати похідними (не мають вільного кореня) і ще не можна називати непохідними (вони ще зберігають здатність до подільності). Зв’язані корені бувають і в українських питомих словах і в запозиченнях: траг-еді-я, глоб-ус;
-Розірвана основа – у словах, в яких після закінчення виступає постфікс (у складних числівниках): навча-єш-ся, дв-ох-сот.
Мотиваційні відношення між словами завжди встановлюються
попарно, хоч у процесах словотворення твірна основа може
виступати як у ланцюговому, так і в радіальному зв’язках.
Порівняйте:
1) при поступовому ланцюговому зв’язку слів твірна основа
ускладнюється поступово, утворюючи кілька ступенів:
ліс —> лісовий —> лісовик —> лісовичка;
ліс —¥ лісок —> лісочок;
ліс —> лісний —> лісник —> лісничиха;
2) при радіальному зв’язку похідних слів твірна основа мо-
тивує кілька похідних:
Твірна основа може не повністю входити до похідного сло-
ва. Це спостерігається при нульовій суфіксації, коли дієслівна
основа в похідному іменнику скорочується за рахунок суфікса
(перепис-а-ти —- перепис, засів-а-ти — засів); у складних
словах, значення яких моделюється словосполученням (тру-
довий день — трудодень, чесати хмари — хмарочос), та в
абревіатурах — від часткового або буквеного чи звукового усі-
чення слів (начальник дивізії — начдив; командний пункт —
КП (ка-ne); Організація Об’єднаних Націй — ООН).
Поняття «твірна основа» використовується щодо похідних
афіксальних слів.