К о р і н ь — це основна, стрижнева морфема, що ви-
ражає загальне (поняттєве) лексичне значення слова.
Корінь є носієм речового значення слова, що відображає еле-
мент об’єктивної дійсності, а тому є обов’язковою частиною
кожного слова. Як поняттєва морфема корінь об’єднує всі спо-
ріднені слова. Повторюючись у споріднених за походженням
словах, коренева морфема об’єднує ціле гніздо похідних слів.
Наприклад, корінь весн- об’єднує спільним поняттєвим змістом
слова, належні до різних частин мови: весна, провесна, вес-
ніти, весняний, навесні.
Значення кореня в словотвірних рядах споріднених слів
видозмінюють і конкретизують словотворчі афікси — суфікси і
префікси, які завжди пов’язані з коренем і без нього вживатися
не можуть. Порівняно з афіксами корінь характеризується біль-
шою автономністю. У незмінюваних словах, особливо службо-
вих, корінь не поєднується з афіксами. Наприклад, у словах амп-
луа, так, про, хай, ага виділяється тільки коренева морфема.
У змінюваних словах крім кореня та словотворчих афіксів,
які уточнюють його значення, наявні також морфеми, що вира-
жають граматичні значення слова й утворюють його форми, —
це закінчення та формотворчі афікси.
На відміну від афіксів корінь не має чітко закріпленого за
ним місця у слові. З нього може починатися слово (місто,
9рід-н-ий), він може стояти після префікса чи двох префіксів
(на-род, воз-з’-єдн-а-ти) або поєднуватися з іншим коренем
у складному слові (криг-о-лам).
За особливостями вияву в споріднених словах розрізняють
незв’язаний і зв’язаний корені.
Н е з в ‘ я з а н и й ( в і л ь н и й ) корінь має здатність до
вільного вияву свого морфемного статусу як у непохідному, так і в
похідному слові. Наприклад, корінь ліс- здатний виступати у слові
ліс, що осмислюється у зв’язку з нульовим, або фонетично не вира-
женим, закінченням у називному відмінку однини, і в похідних
словах лісок, лісовий, узлісся, пролісок, лісник, лісництво та в
інших споріднених, до складу яких входять також словотворчі афік-
си й закінчення. Більшість слів мають вільні корені.
З в ‘ я з а н и й корінь в сучасній мові не може виявляти
себе самостійно, а лише в поєднанні зі службовими, афіксаль-
ними морфемами. Наприклад, слова відняти, підняти, розня-
ти сприймаються як похідні, але корінь цих слів зв’язаний, він
не може виявити себе самостійно, без префікса, і виступає тільки
в похідних словах.
Афікси (від лат. affixus — прикріплений) є носіями слово-
твірного і граматичного значень слова, тобто уточнюють речове
значення кореня, видозмінюють основне лексичне значення, тоб-
то слугують засобом творення похідних слів або вказують на
відношення його до інших слів, виступаючи засобом творення
форми того самого слова. Афікси мають певні, закріплені за ними
в мові значення і виступають з цими значеннями у низці слів
або у тій самій граматичній формі слова як показник цієї форми.
Наприклад: у словах робітниця, учениця суфікс -иц- виражає
словотвірне значення вказівки на особу за родом діяльності ра-
зом із флексією -а(я), що оформляє ці іменники і виражає озна-
ки жіночого роду однини називного відмінка.
Значення афіксів виявляється не самостійно, а в єдності з
коренем слова. Саме тому можлива омонімія афіксів. Вони
здатні поєднуватися з коренями слів різних словотвірних типів,
наприклад: суфікс -ик у словах Івасик, коник, гвинтик; пре-
фікс при- у словах присмерк, пришкільний, привітати.
Афікси послідовно розрізняються за місцем і роллю у слові.
10За місцем у слові виділяють префіксальні і постфіксальні
морфеми.
Префікс (від лат. ргае — попереду і fixus — прикріпле-
ний) — морфема, що стоїть перед коренем, наприклад: про-
славитися, над-будова, на-земний.
Постфікс (від лат. post — після і fixus — прикріплений) —
це афікс, прикріплений після кореня.
До постфіксів належать суфікс, флексія і власне постфікс.
Суфікс (від лат. suffixus — підставлений) — це морфема,
що займає місце відразу після кореня, поряд із ним, наприклад:
спів-ак, літ-н-ій, віт-а-ти.
Флексія, або закінчення, — це афікс, який займає кінцеву
позицію в змінюваному слові, слугуючи показником синтак-
сичних відношень між пов’язаними словами в словосполученні
і реченні. Наприклад, у словосполученнях глибок-е озеро,
перш-а груп-а закінчення вказують на зв’язок залежних від
іменників прикметника і числівника.
Власне постфікс — це афікс, що знаходиться в абсолютно-
му кінці слова, після закінчення і виконує словотворчу і грама-
тичну роль. Наприклад, постфікс -ся — це змертвіла давня
форма знахідного відмінка зворотного займенника себе, що за-
знав десемантизації. Він приєднується до дієслів як слово-
творчий афікс і водночас надає їм зворотного або пасивного
значення: учити — учитися, писати — писатися.
Конфікс — це поєднання префікса і постфікса, які спільно
функціонують у процесі словотворення. Конфікси ще називають
циркумфлексами, тому що вони оточують корінь з обох боків
одночасно: рукав —> нарукавник, глина —> суглинки, брова —•>
надбрівний, стовп —> остовпіти, літній —•» по-літньому.
Інтерфікс (від лат. inter — між і fixus — прикріплений) —
це афікс, що стоїть між двома (або більше) основами у склад-
них словах — композитах.
Афіксоїди «оїд» - грец. «вид, вигляд» - подібний до чогось. Є запозичені, які найближче за ознаками до афіксів. Афіксоїди = генетичні корені. Це корені, що функціонують як афікси. Утворюють ряди слів. У науковий обіг термін увів Микола Максимович Шанський. Він дав визначення афіксоїдам як «морфеми перехідного типу», тобто ті морфеми, які генетично є коренями, але в системі мови вони функціонують як афікси, тобто вони виконують словотвірну функцію – утворюють групи похідних слів, наприклад, вугл-е-коп-ᴓ-ᴓ, земл-е-коп-ᴓ-ᴓ, і тому набувають узагальненого словотвірного значення подібно до значення, які виражаються повноцінними афіксами: чит-ач-ᴓ, збир-ач-ᴓ - СЗ - `особа-виконовець дії`
Афіксоїди можуть перебувати в різній афіксальній позиції: афіксоїди перед коренем – це префіксоїди, після кореня – суфіксоїди.
Суфіксоїди – кореневі морфеми, які стоять у постпозиції щодо кореня і функціонально та семантично співвідносні з суфіксами: -вар-, -коп-, -лам-, -лов-, -мір-, -мет-, -р`із-, -роб-, -хід- ( каш-о-вар-ᴓ-ᴓ, криг-о-лам-ᴓ-ᴓ)
Префіксоїди – кореневі морфеми, які стоять у препозиції щодо кореня і функціонально та семантично співвідносні з префіксами: авіа-, агро-, біо-, макро-, мін`і-, пан-, пол`і- (авіа-база, агро-фірма, пол`і-вітаміни).
До складу афіксоїдів зараховують і власне українські, й іншомовні кореневі морфеми (та основи). З-поміж префіксоїдів переважають іншомовні, з-поміж суфіксоїдів – власне українські. Власне укр. префіксоїди все-, напів-, пів-, першо- (все-прошчен`н`а, напів-офіц`ійний) Іншомовні префіксоїди: аван-, авіа-, агро-, ендо-, енто-, кваз`і-, мега-, обер-… (аван-зал-ᴓ, авіа-диспетчер- ᴓ, ендо-кринний, обер-прокурор-ᴓ)
Аналізуємо як звичайні корені.
