Помітну стилістичну роль у мові відіграють пароніми (гр. para – біля, поруч, onyma - ім’я) – слова, близькі між собою за звуковим складом і вживані у лексичній системі мови з різними або близькими значеннями. Але не всі близькі за звучанням слова є паронімами.
Крім того, паронімам властива і така суттєво важлива супровідна ознака, як належність до олного й того ж лексико-граматичного класу слів.
Крім словникових, виділяють також контекстуальні (поетичні) пароніми - близькі за звучанням слова, свідомо зближувані у відповідних контекстах з метою досягнення художньої виразності, стилістичного ефекту .
До найпоширеніших в українській мові належать пароніми, утворені морфологічним способом, зокрема за безпосередньою участю словотвірних морфем
За характером семантичних зв’язків пароніми поділяються на групи:
1. Синонімічні (капля – крапля). 2. Антонімічні (прогрес – регрес).
3. Пов’язані певною семантичною близькістю (дипломник – дипломант).
4. Пароніми однієї тематичної групи (калина – малина).
5. Якщо вважати паронімами слова, далекі за смисловою співвіднесеністю, то можна виділити пароніми із слабким або відсутнім семантичним зв”язком (коза – оса).
