Слова кожної мови мають одне або кілька лексичних значень. Вираження словом одного значення називають моносемією або однозначністю. Слова, які мають одне значення називають моносемічними або однозначними.
До них належать:
- Більшість термінів
- Деякі найменування деталей машин
- Деякі назви дерев, ягід, грибів
- Деякі назви тканин
- Рідковживані назви конкретних предметів і явищ
Найчастіше слова мають два та більше значень. Полісемія, або багатозначність, це функціонування слова в кількох різних значеннях, обов’язково пов’язаних між собою певними відношеннями, лініями семантичного розвитку.
Кожне багатозначне слово становить сукупність значеннєвих одиниць, або лексико-семантичних варіантів.
Полісемія, або багатозначність, це наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох і більше значень, тобто віднесеність її до двох чи більше об’єктів позначення.
Полісемія це органічна властивість людської природної мови, яка з одного боку відображає характер і хід пізнання та мовного освоєння дійсності шляхом асоціативних процесів, а з другого, - є свідченням схильності мислення і мови до її економної систематизації, тенденції до позначення нескінченного світу відносно обмеженою кількістю матеріальних мовних оболонок.
Багатозначні слова мають пряме і переносне значення.
Пряме значення – це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним.
Переносне значення – це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого.
Основні типи переносних значень слів це метафора, метонімія і синекдоха.
Суть метафори полягає в уживанні слова, що позначає певний предмет для номінації іншого предмета на основі подібності, яка випливає з їх порівняння, зіставлення за асоціацією.
Найтиповіші види метафоричних переносів:
- Тварина – людина (людина подібна до цієї тварини за своїми здібностями)
- Рослина- людина ( людина схожа на відповідну рослину за ознаками, стадія розвитку рослини-стадія розвитку людини)
- Нежива природа – людина ( зовнішній вигляд людини (ясний, похмурий), характеристика стосунків (буря, тиша), оцінка стану людини в суспільстві (сонце, зірка))
- Живі істоти – нежива природа
- Фізичні характеристики предметів і речовин, фізичні процеси – людина
- Живі істоти – інтелектуальний, соціальний або емоційний план, фізичний стан людини
- Створені людиною предмети – людина
- Міфічні істоти – людина
Суть метонімії полягає в перенесенні назви одного класу предметів або одиничного предмету на інший клас або одиничний предмет на основі суміжності.
Можна виділити кілька типових реалізацій цього лексико-семантичного явища в українській мові. До поширених належать, зокрема, метонімічні номінації, в основі яких лежать так звані актантні значення, тобто відношення між діями та процесами, з одного боку, і їх суб’єктами, об’єктами і результатами, з другого. У зв’язку з цим можна навести такі приклади:
- Дія – суб’єкт дії (керівництво інститутом – керівництво інституту)
- Дія – результат дії ( запозичення слів з інших мов – вивчати лексичні запозичення, подати документи на підпис – підпис під документом)
- Дія – засіб дії (покриття доріг асфальтом – асфальтове покриття)
- Дія – предмет (опалення приміщення – ремонтувати опалення)
- Дія – місце дії ( коротка зупинка – вийти на наступній зупинці)
Як різновид метонімії розглядають синекдоху, трохеїчна природа якої полягає в перенесенні назви частини, деталі на предмет як ціле, причому, як правило, за умов ситуативної номінації. Типовим у цьому зв’язку є лексико-семантичне відношення назва одягу – назва особи.
