Лексичне значення слова визначають як певне відображення предмета, явища або відношення у свідомості, що входить до структури слова в ролі так званої внутрішньої його сторони, стосовно до якої звучання слова виступає як матеріальна оболонка необхідна не лише для вираження значення і для повідомлення його іншій людині, а й для самого його виникнення, формування, існування й розвитку.
Лексичне значення це комплексне поєднання трьох аспектів слова як знакової одиниці мови: власне семантичного (відображення позначуваної сутності слова), прагматичного (вираження емоційного ставлення мовця до позначуваного), синтактичного (місця лексичного значення певного слова у відношенні до лексичного значення інших семантично пов’язаних з ним слів)
Семантичний аспект лексичного значення має два підаспекти – денотативний і сигніфікативний. Денотат – співвідношення слова як знака з певним об’єктом дійсності, що виражається як мовне позначення останнього з метою його виділення. Денотативна сторона лексичного значення актуалізується в усіх типах слів на рівні мовлення в конкретних висловлюваннях, виявляється в наявності синонімів з різною мотивованістю.
Сигніфікативний підаспект – співвідношення слова не безпосередньо з позначуваним об’єктом, а з відповідним поняттям як відображеною в свідомості суб’єкта узагальненою сукупністю визначальних ознак класу таких об’єктів.
Лексичне значення поділяється за:
- Характером зв’язку відповідних назв з предметами і явищами позамовної дійсності на:
- Прямі
- Переносні
- Конотативно зумовлені
- Ступенем мотивованості
- Первісні
- Вторинні
- Синтагматичною зумовленістю (лексична сполучуваність)
- Вільні
Зв’язані ( фразеологічно зв’язані, синтаксично зумовлені, конструктивно зумовлені)