Лексикологія

Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає слово як основну одиницю мови і словниковий склад мови – лексику.  Предметом є слово як одиниця мови та його зв’язки з іншими словами, що складає систему лексичних одиниць в літературному виявленні на сучасному етапі існування й розвитку. Завдання лексикології: 1. Семасіологічна характеристика слів, 2.стилістична характеристика лексичних одиниць, 3.дослідження шляхів історичного розвитку слів та фрагментів лексичної  системи.

Не претендуючи на повноту дефініцій слово можна визначити як «найменшу самостійну одиницю мови, що складається зрідка з одного звука, а частіше із звукового комплексу за яким суспільною практикою закріплене певне значення і якому властива відтворюваність у процесі мовлення»

Дефініції слова:

1. Фонетична оформленість – відокремлення слова в звуковому потоці паузами, наявність наголосу.
2. Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем позамовної дійсності.
3. Номінативна – полягає у називанні, вичленовуванні за допомогою мовних засобів нарізноманітніших предметів об’єктивної реальності, фіксації їх у свідомості.
4. Відокремленооформленість – полягає в тому, що слово це мінімальна вільна форма, яка може вичленовуватися у потоці мовлення, характеризується при цьому відповідним предметним співвіднесеням.
5. Внутрішньоструктурна цілісність – полягає в тому, що слово виступає як чітко визначена нероздільна послідовність спеціальних з функціонального погляду складових частин, до яких в укр.мові належать кореневі та службові морфеми.
6. Позиційна рухливість – виявляється в його позиційній рухомості в межах речення і здатності виконувати функцію члена речення або окремого однослівного речення.
7. Лексико-граматична співвіднесеність – виявляється в тому, що слово становить єдність фонетичної та морфемної будови і значення.

Поняття – результат узагальнення і виділення предметів, явищ певного класу за спільними і в сукупності специфічними для них озаками.

Поняття відображає не всі якості та ознаки притаманні певним предметам, явищам, а лише ті, що вирізняють їх від інших.

Лексема – абстрагована одиниця лексико-семантичного рівня системи мови в сукупності всіх лексико-семантичних варіантів, яка характеризується формальнограматичною й семантичною єдністю.

Слово як одиницю лексико-семантичного рівня визначають три гетерогені сутності:

1. Матеріальна форма вираження
2. Значення
3. Предмет позамовної дійсності

(трикутник Фреге)