Членування мовлення на фонетичні відрізки пов'язане з інтонацією.
Інтонація— рух,зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення. Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.
МЕЛОДИКА МОВЛЕННЯ— зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно тощо).ІНТЕНСИВНІСТЬ— підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).ПАУЗА— перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. ТЕМП МОВЛЕННЯ—швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе — швидше. ТЕМБР МОВЛЕННЯ — емоційне забарвлення (схвильоване,веселе, сумне, грайливе тощо). Тембр мовлення не слід
сплутувати з тембром голосу і тембром звука.
Усі елементи інтонації взаємопов'язані і становлять
єдність.
Наголос — виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідниходиниць за допомогою фонетичних засобів.Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний (тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос.
СЛОВЕСНИЙ НАГОЛОС буває динамічним, музикальним і кількісним. Динамічний (силовий, експіраторний )наголос — виділення (вимова) одного із складів слова (такту) більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Музикальний (мелодійний, тонічний) наголос — виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основноготону.Кількісний, або довготний, квантитативний наголос — виділення складу більшою тривалістю звучання.
Фразовий наголос —виділення певного слова у фразі (переважно кінцевого). Такий наголос підкреслює завершеність висловлювання й спонукає слухача до певної реакції. Логічний наголос — особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні.
Прокліза-явище при якому слова які,втративши наголос,приєднуються до наступних слів.(переді мною, мимо нас)
Енкліза-це явище при якому ненаголошені слова що стоять після наголошених утворюють з ними одне фонет ціле (во поле, за руку)
Мовленнєвий потік членується на відрізки різного розміру. Ці відрізки і є основними фонетичними одиницями.До них належать фрали, такти, склади і звуки. Найкрупнішою фонетичною одиницею є фраза.Фраза - відрізок мовлення, що становить собою інтонаційно-змістову єдність, виділену з двох боків паузами. У тому самому значенні, що й фраза, вживається термін синтагма, запропонований Л.В. Щербою.Кожна фраза (фонетична синтагма) пов'язана зі змістом та інтонаційним малюнком і має власний (фразовий)
наголос. У середині фрази не може бути паузи, оскільки вона б спотворила зміст.Фраза розпадається на такти. Такт — частина фрази, об'єднана одним наголосом. У мовознавстві такт ще називають фонетичним словом, оскільки службові слова, як правило, не мають наголосу і примикають до повнозначного слова з наголосом; нерідко і повнозначне слово втрачає наголос, передаючи його попередньому чи наступному слову.Такти членуються на склади, оскільки кожен такт скла-
дається з декількох зростань і спадів звучності.
Склад у свою чергу складається зі звуків — мінімальних фонетичних одиниць. Потрібно зазначити, що в мовленні звуки, як правило, окремо не вимовляються, а лише в складі, який є найменшою одиницею мовленнєвого ланцюжка.
мають різну структуру. Розрізняють відкриті,
закриті, прикриті і неприкриті склади.
Відкритий склад закінчується голосним (ма-ти), закритий закінчується приголосним (кіт), прикритийпочинається з приголосного (та, він), неприкритий — з голосного (от).
Складотворчим звуком, як правило, є голосний. Якщо складотворчим є один голосний, то його називають монофтонгом. Якщо в межах одного складу існує декілька голосних, то їх називають поліфтонгами. Серед поліфтонгів найпоширенішими є дифтонги і трифтонги. ДИФТОНГ — два голосних, які утворюють один склад, чим і забезпечується їх фонетична цілісність. Напр: анг [аі] (му "мій"). ТРИФТОНГ — три голосних, які творять один склад, чим забезпечують свою фонетичну цілісність. Трифтонги трапляються лише в тих мовах, де є дифтонги. Напр: англ. [аue] (our "наш").
