При словотворенні в групах приголосних може відбуватися
цілий комплекс різноманітних чергувань приголосних: історичних
і фонетичних, зумовлених асиміляцією, дисиміляцією, спрощенням,
стягненням. Вони істотно змінюють фонетичну (і морфемну)
структуру слова.
Творення прикметників та іменників супроводжується такими
змінами, що з синхронного погляду мають статус чергувань приголосних
(див. табл.).
Відповідні фонетичні зміни виникли на межі твірних основ і
суфіксів -ськ-, -СТВ-, -щ- після занепаду зредукованого ь, що первісно
входив до їх складу. Умовно послідовність окремих фонетичних
змін можна представити так: волох+ьск-ыŭ> волоиıьскыŭ>
волош'с'кыŭ>волос'с'киŭ>волос'киŭ; пророк+ьство>пророчьство>
пророч'ство>пророцство>пророццтво>пророцтво; полтавська
ина> полтавćчина>полтавшчина тощо.
