М. – це розділ мовознавства, який вивч. фонеми, як елементи будови морфем та словоформ. М. виникла як зв’язок фонології, морфології та словотворення. Об’єкт М. – морфеми і словоморфи. М. встановлює фонемний склад різних типів, варіативінсть фонем у структурі тотожних морфем, яка виникає у словотворенні чи формотворенні, закономірності морфем 1 стос. іншої в слові, процеси на морфемному шві (чергування, ускладнення).
Предмет суч. М. – будова морфів, формальні закономірності, які характеризують поєднання морфіву слові, при цьому врах. акцент зміна її на ін. М. цікавлять регулярні, системні зміни.
М. почала розвиватися як наука в 20-30 рр 20 ст. М. пов’язана з проблемою варіантності мовних одиниць. Під варіантністю розуміють розрізнення у відтворенні,яке полягає у зміні звукового складу або знач. структ. 1 мови без втрати її тотожності.
М. модель – це форм. схема будови слів однотипної структури, у яких в одній і тій же позиції регулярно відбив. певне морфонолог. явище. (Прилуки – прилуцький). Це формальна схема побудови похідних слів того чи іншого словотвірного типу, що характер. наявністю чи відсутністю певного м.явища.
М. позиція – це положення морфа або аломорфа у слові, яке визнач. х-ром сусідніх морфів, їх фонемат. складом та акцентуацією.
М. позиція це місце поєднання сусідніх морфів і зміни їх фонемного оформ., які виникають.
