Прислівники досить широко представлено в усіх старослов'янських пам'ятках. Переважна більшість їх с застиглою формою іменних частин мови тоді, коли вони виконують функцію обставин у реченні. Вже на ранньому етапі розвитку старослов'янської мови виділялася група слів, що їх можна було кваліфікувати як прислівники, а не іменні частини мови, вжиті у значенні прислівників. До цих найдавніших (первинних) належать а б и jє , єштє, юже, нын ять, jєдва та ін.
За етимологічним походженням прислівники старослов'янської мови становлять:
— скам'янілі форми неспрефіксованих чи спрефіксованих непрямих відмінків імен (відіменні прислівники):
— займенникові основи, ускладнені суфіксами:
— одиниці нез'ясованого походження.
ВІДІМЕННІ ПРИСЛІВНИКИ
За походженням це група слів, які втратили здатність змінюватися за відмінками, але в них чітко простежується зв'язок з тими формами імен, від яких вони відділилися. Старослов'янські пам'ятки фіксують приклади відіменних прислівників, утворених з форм усіх непрямих відмінків однини, орудного і місцевого відмінків двоїни та орудного відмінка множини іменників, прикметників, дуже рідко числівників та займенників.
Прислівники на ять. За походженням це форми місцевого відмінка однини іменників та прикметників з основами на -*а(д) -*о(к)
Наприклад, іменники: гор ять(ім. гора); дол ять(долъ); прикметники: быстр ять(швидко); горец ять(гірко); достоин ять(достойно);
Прислівники на –о. Це форми знахідного відмінка однини коротких прикметників середнього роду твердої групи. Окремі з них відомі лише у формі на -о, напр.: вєсєло – весело; s ять ло – дуже; мало – мало; прятьмо – прямо. Інші мають варіативні форми на ять: быстро – быстр ять; горько – горьц ять;
Прислівники на –є, -jє. Це можуть бути форми
— знахідного відмінка однини середнього роду повних прикметників: прокоjє – зрештою; прьвоjє – раніше.
Знахідного відмінка однини середнього роду коротких чи повних прикметників вищого ступеня порівняння: болє – більше; в юс малий штє – більше; горє – гірше; пачє – ліпше, більше.
Прислівники на -*ъ. Найвірогідніше, що за походженням це форми знахідного відмінка однини іменників та прикметників чоловічого роду з основою на -*о(к): близь – близько; вънъ – геть; вьсл ять дъ – слідом;
Прислівники на -ь. Походження цієї групи прислівників точно не встановлено, це можуть бути форми:
— знахідного відмінка однини іменників *-і(к) основ та спів
звучних з ними прикметників: близь – близько; иностань – постійно; особь – особливо.
— знахідного відмінка однини іменників *-jо основ: на пр ять жде – наперед
Прислівники на -и. Цю групу складають форми:
— родового відмінка однини іменників –і(к) основ: бєспр ять стани – безперестанку; исконии – спочатку
— місцевого відмінка однини іменників -*і(к) основ: лани – торік; пр. ять ди – попереду
— знахідного відмінка однини іменників чоловічого роду з основою на *-jо основ: въскраи – уздовж краю;
— слова невстановленого походження: таи, отаи – таємно; спыти – даремно, марно
Прислівники на -а, -jа. До цієї групи належать:
— форми родового відмінка однини іменників чоловічо
го роду з основою на *-o, *-jо: вьчєра – вчора; изьдавьна – здавна
— слова невстановленого походження: д ять лja – заради
Прислівники на -оу. Цю групу складали форми:
— давального відмінка однини іменників з основами
на *-о(к): въноу – геть; долоу – униз
- місцевого відмінка однини іменників з основами на
*-u: врьхоу – угорі
- місцевого відмінка двоїни: мєждоу – між; по ср ять доу – посередині
Прислівники на -ы . Найвірогідніше, це форми орудного відмінка множини іменників чоловічого або середнього роду з основою на *-о(к). Відомі вони звичайно як такі, що утворилися від прикметників на -ьскъ, напр.: вражьскъ – вороже; рабъскы – по-рабському; Від інших прикметників зафіксовані лише окремі форми: малы – мало; пакы – знов; правы – усупереч
Прислівники на -ми. За показниками це форми орудного відмінка множини *-і(к) та *-u(к) основ, хоча самі ці основи можна встановити не в усіх випадках.
Прислівники на -ма. За походженням це форми оруд
ного відмінка двоїни.
