Старослов’янська мова мала досить розвинену систему форм майбутнього часу, які за значенням поділялися на абсолютні та відносні. Абсолютні форми – простий майбутній та I майбутній, відносні –передмайбутній, майбутній у теперішньому, майбутній у минулому.
Абсолютні фрми.Простий майбутній час формально був таким же, як і теперішній. Майбутній I за будовою – аналітична форма, яка утворювалася поєднанням допоміжного дієслова имати та інфінітива. Допоміжними словами також могли бути нач юс мал. ти, въч юс мал. ти, хот ять ти. Майбутній I передавав ставлення мовця до події, міру впевненості у тому, що подія відбудеться. Майбутній II за будовою – аналітична форма, утворюється поєднанням допоміжного слова быти та активного дієприкметника минулого часу на –л-. Означає майбутню дію, яка передує іншій майбутній дії.
Майбутній I за будовою – аналітична форма, яка утворювалася поєднанням допоміжного дієслова имати та інфінітива. Одне слово є носієм граматичного значення, інше – лексичного. Допоміжними словами також могли бути нач юс мал. ти, въч юс мал. ти, хот ять ти. Майбутній I передавав ставлення мовця до події, міру впевненості у тому, що подія відбудеться.
1 ос. | имамь жити | имамъ жити | имав(ять) жити
2 ос. | имаши жити | иматє жити | имата жити
3 ос. | иматъ жити | имонть жити | иматє жити
Відносні форми. Майбутній у теперішньому-аналітична часова форма , яка утворюється поєднанням особової форми теп часу допоміжного дієслова хот(ять)ти та інфінітива. Майбутній у теп засвідчений у памятках мало, проте ця форма , поступово розвиваючись, перетворилася на основний засіб вираження майбутнього часу в південнословянських мовах. Допоміжне дієслово хот(ять)ти у таких конструкціях втратило своє пряме лексичне значення і виступає лише як показник особи та числа.
Передмайбутній-часова форма , яка вживалася дуже обмежено , за будовою аналітична і утворюється поєднанням особової форми простого майб часу допоміжного дієслова быти та активного
дієприкметника минулого часу на –л-. Цей дієприкметник змінюється за родами та числами, але не відмінюється за відмінками. Вживається у складних реченнях і означає майбутню дію.яка передує іншій майбутній дії. Ця форма пізніше стала одним із головних засобів вираження майб часу в мовах південних і західних словян, у східних словян вона збереглася нині лише у південно-західних говорах української мови: буду брав, буду робив.
Майбутній у минулому-аналітична форма майб часу, яка виражається сполученням особової форми імперфекта допоміжного дієслова хот(ять)ти та інфінітива. Означає майб дію, ща характеризується з погляду минулого.
