Для творення аналітичних форм минулого часу у спільнословянській мові використовувалися специфічні морфологічні одиниці, які пізніш отримали назву «невідмінювані активні дієприкметники мин часу на –л». Ці дієприкметники утворювалися від основи інфінітива , до якої додавався суфікс –л- та граматичний показник роду і числа. Ці дієприкметники в давній період змінювалися за відмінками, але сфера їх вживання була обмежена використанням складового елемента аналітичних форм мин часу, тому, втративши можливість самостійного вживання , вони поступово втратили систуму відмінювання. В Іменній формі вони збереглися в болгарській мові, де досить часто вживаються.
Перфект означає мин дію, яка своїм результатом повязана з теперішнім. Значення старословянського перфекта не зовсім точно відповідає своїй назві, бо воно не повязане із поняттям доконаного виду. Утворювався префект поєднанням особової форми теп часу дієслова быти та активного дієприкметника мин часу на –л-. Категорії роду і числа дієприкметника при цьому зумовлюються аналогічними граматичними категоріями іменника, до якого належить це часове утворення. Порядок складових частин у перфекта довільний , хоча частіше допоміжне дієслово стоїть після дієприкметника. Допоміжне дієслово у формах префекта опускається дуже рідко і лише у 3ос одн. Подальша доля перфекта у словян різна: у сх.сл та зах.сл мовах він став головним засобом вираження мин часу, хоча й зазнав постійних змін:так, в укр мові втратилося допоміжне дієслово , а вказівка на особу здійснювалася приєднанням особового займенника, при цьому суфікс –л- змінився на –в-. У рос мові перфект став єдиним засобом вираження мин часу, хоча дієприкметник сприймається як часова форма дієслова .
Плюсквамперфект. Відносна часова форма , яка означала давноминулу дію, тобто таку, яка передувала іншій минулій дії. З а будовою аналітична: творилася поєднанням активного дієприкметника минулого часу на –л- та особової форми допоміжного дієслова быти в імперфекті. Доля плюсквамперфекта та сучасних словянських мовах різна: він зберігся у мовах південних та західних словян, а в укр фіксуються лише окремі залишки типу знав був, ходив був.
