Усі дієслівні форми , як особові. Так і неособові, утворювалися від однієї з даої основ: основи інфінітива чи основи теп.часу. Від основи інфінітива творилися:імперфект, аорист, дієприкметники мин часу, інфінітив, супін. Від основи теп часу творилися: форми теп часу, наказовий спосіб, дієприкметники теп часу. Основа інфінітива та основа теп часу в деяких дієсловах збігалася, в деяких-ні. Дієслівна основа встан шляхом відкидання особового закінчення. Основа інфінітива виділяється шляхом відкидання інфінітивного закінчення –ти. Ускладнювалося виділення інфінітивних основ у формах, які закінчувалися на –шти, -сти. Основа теп часу виділяється відкиданням особового закінчення-тє у формі 2ос мн. або закінчення –ши у формі 2ос одн.
КласиДієслова в спільнослов’янський період поділялися на групи, які прийнято називати класами. Переважна більшість дієслів старослов’янської мови приєднувала особові закінчення до основи за допомогою суфіксів -*е, -*о, -*ne, -*no, -*je, -*jo, -*i. Ці суфікси ще називалися темою, а дієслова тематичними (I-IV класи). Без теми особові закінчення приєднувалися лише у чотирьох дієслів, які називалися атематичними: быти, дати, jасти, в ять д ять ти (V клас). Залежно від співвідношення дієслівних основ та певних тематичних голосних в теперішньому часі дієслова старослов’янської мови поділялися на 5 класів. Належність до певного класу визначалася за основою теперішнього часу.
