Характерними особливостями відмінювання особових займенників є такі:
— паралельно з основною формою азъ у пам'ятках зустрічається фонетичний варіант цього займенника іазъ, який вживався у південно-західних говорах староболгарської мови, а в Маріїнському євангелії зафіксовано форму Ҍзъ;
— форми давального відмінка ми, ти, ны, вы — енклітичні, тобто при наголошуванні__приєднувалися до попереднього слова. Напр.: даждь ти гТ по срьдьцю TBoeмоу; — форми знахідного відм. мѦ, тѦ, ны,вы — первинні за походженням, вони не були енклітиками, а мали власний наголос. Напр.: и мѦ єдиного оставитє (Асс. єв.);.Поступово дедалі частіше замість цих давніх форм знахідного відмінка вживаються форми родового відмінка мєнє, ТЄбЄ, НАСъ, Васъ, ЯКІ ПІЗНІШЄ витіснили старі форми.
Зворотний займенник себе відмінювався лише в однині і не мав форми називного відмінка, а доля форм давального си та знахідного сѦ була такою ж, як і в особових займенників.
