Займенник у ранній старословянській мові-це невеликий за обсягом, але строкатий за складом клас слів. У старословнській мові, як і у всіх сучасних словянських мовах, займенники поділяються на дві основні групи: 1)займенннки, які не мають граматичного вираження роду(безродові)2)займенники,які мають граматичне вираження роду(родові). Ці обидві групи беруть свій початок з ранньої спіоьнословянської епохи. До безродових належать особові займенники та зворотний займенник себе, решта-родові, крім питальних.кьто, чьто.
У старослов'янській мові виділяються ті ж розряди займенників, що й у сучасній українській літературній мові, а саме:
особові: А3ъ(іазъ), ты, мы ,вы, вҌ, ва;
зворотний: себє;
вказівні: тъ, т а , т о , сь, си, сб, онъ, она, оно;
присвійні: мои, моа, моѤ, н а ш ь , н а ш а, н а ш є ;
означальні: самъ, с а м а , само, вьсіякъ, вьсіака, вьсіако;
неозначені: нҌкъто, нэчьто, етеръ, етерА, єтєро;
заперечні: ниігьто, ничьт^, никоторьіижє;
відносні: иже, іаже, Ѥже;
питальні: къто, чьто, кыи, каіа, коѤ
