Ця відміна об'єднує іменники чоловічого та жіночого родів, які у називному відм. одн. мають закінчення -ь, а в род,, дав., місц. та кл, ф, -и. Іменники жіночого роду: баснь, брань, ВЬСЬ (село), ВрЬВЬ (вірьовка), вҌдь (знання), гньсь, голь, дань, двьрь, жаль (могила), жрьдь, зємь, испыть, капь, ковь (пророцтво), конь (початок), кость, козунь тощо та множинні іменники гѫсли, іасли.Іменники чоловічого роду: гвоздь, голѫбь, господь, гость, ГрЬТАНЬ, дрьколь (палиця), ЗѫТЬ, ЗВ'ҌрЬ, ЛАКъТъ, лось,
МЄДВҌДЬ, ногьть, ОГНЬ, ПѫТЬ, ТАТЬ, тьсть, оушидь (втікач), чрьвь, ѫГЛЬ та множинний іменник людиѤ. Зауваження до відмінкових закінчень:
1. Іменники чоловічого та жіночого родів мають однакові закінчення, за винятком орудного відм, одн. та називного мн., у решті відмінків значення роду визначається із семантики слова та узгодження з пояснюючими словами.
2. Множинні іменники гжсли і іасли відмінюються за зразком множини жін. роду, а людиѤ — за зразком множини чол. роду.
3. Клична форма іменників -і основ зустрічається досить рідко, бо переважна більшість цих іменників — це назви предметів або абстрактні назви.
4. У давальному відм. одн. зустрічаються форми, характерні для іменників -*о, -*jо основ: господоу (Супр.); пѫтоу
5. В орудному відм. одн. чол. роду, давальному і місцевому мн. поряд з формами на -ьмь, -ьмъ, -ьхъ зустрічаються форми на -эмь, -емъ», -ехъ: голѫбємъ (Супр.); огнэмъ.