До цих основ належала велика група іменників жіночого роду і менша група іменників чоловічого роду, які у Н.в. мають закінчення *-а,*-jа рідше -*и.Напр.: вода, ж єн а, слава. Відмінкові закінчення іменників чоловічого та жіночого родів однакові, віднесеність до певного роду визначається за семантикою та узгодженням з пояснювальними словами у реченні. Напр.: трава зєлєна (Зогр. єв.). Тематичний *а міг стояти як після твердих приголосних хвала так і після м'яких, відповідно до чого розрізнялися твердий та м'який варіанти відмінювання з власними відмінковими закінченнями.Твердий варіант відмінювання об'єднував іменники з твердою основою і закінченням Наз. одн. [-а]. До твердого варіанта не належали Ім. з приголосними ж, ч, ш, шт, жд, з, ц перед кінцевим [-а], оскільки споконвічно ці приголосні були постійно м'якими.. М'який варіант відмінювання об'єднував іменники з основою на м'який або пом'якшений приголосний р, л, н,І, ж, Ч, Ш, жд, шт, з, ц. У називному відмінку однини ЦІ іменники мають закінчення 'іа, і лише іменники, основа яких закінчується на шиплячий та з, Ц, мають закінчення -А. До м'якого варіанта належать також іменники, які у наз. в. одн. закінчуються на -и..Відмінкові закінчення іменників на -а та на -и розрізняються лише у називному відмінку та кличній формі однини, а в решті відмінків — збігаються.
