У спільнослов'янській мові розрізняли такі типи відмінювання;
1.Відмінювання іменників з основою на -*a, -*ja. До цих основ належала велика група іменників жіночого роду і менша група іменників чоловічого роду, які у називному відмінку мають закінчення *a, -*ja, рідше -*и .Напр.: вод а, ж єн а, сл ава, боурja, землja, каплja,
2.Відмінювання іменників з основою на - *o, -*jo. Цей тип відмінювання був одним з найпродуктивніших у старослов'янській мові і об'єднував велику групу іменників чоловічого роду, які закінчувалися на -ъ, -ь після приголосних та -и після поствокального j, а також іменники середнього роду на -о, -є. Напр.: рабъ, градъ, конь, отьць, знои, РаТАИ, сєло, иго, МОрЄ, полє
3.Відмінювання іменників з основою на -*u(короткий) Ця відміна об'єднувала невелику кількість іменників чоловічого роду, які у називному відмінку однини закінчувалися на -ъ
4.Відмінювання іменників з основою на -*i(короткий). Ця відміна об'єднує іменники чоловічого та жіночого родів, які у називному відм. одн. мають закінчення -ь, а в род,, дав., місц. та кл,в. -и
5.Відмінювання іменників з основою на – и(довгий). Ця відміна була малопродуктивною в старослов'янській мові і об'єднувала невелику групу іменників жіночого роду, що у називному відмінку мали закінчення -ы, яке у непрямих відмінках чергувалося з суфіксом -ъв
6. Відмінювання іменників з основою на -*en,-*es, -*et,
-*(t)er . Цей тип відмінювання об'єднував іменники усіх трьох родів, основа яких закінчувалася на приголосний.
У старослов'янській мові давні суфіксальні тематичні голосні належали вже не до основи, а до закінчення, і в кожній з основ їх можна спостерігати у формах давального відмінка множини та давального—орудного двоїни.
