Якщо І та II перехідна палаталізації є результатом типової для слов'янських мов регресивної асиміляції, то III палаталізація фіксує нехарактерний приклад прогресивної палаталізації. Цим, мабуть, і пояснюється обмеженість дії цього закону та незначна кількість прикладів, що дає підстави окремим
дослідникам називати його різновидом II палаталізації. Сутність III палаталізації полягає у зміні задньоязикових *g, *к, *ch на свистячі z', с', s' після голосних переднього ряду и, ь, юс малий та складотворчого р.
И, Ь, юс малий+ g,k,ch=z’,c’,s’(якщо у наступному складі не було Ъ,Ы)
сп-сл. lice<*likon — ст-сл. лице;
сп-сл. vbsb<*vbchb — ст-сл. вьсь;
сп-сл. penQdzb<‘pfenning — ст-сл. п*кнАЗь;
сп-сл. mbrcati<*mbrkati — ст-сл. мрьцдтн.
Дію цього закону обмежувала наявність у наступному складі голосних заднього ряду ы та и.
У результаті дії перехідних палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г — ж —з, к — ч — ц, X — ш — с, але вони не однаковою мірою представлені в усіх слов'янських мовах.
