Характерною особливістю системи голосних старост.мови було протиставлення голосних повного творення та редукованих. Причина цього розрізнення полягала в тому, що вимова голосних повного творення не залежала від положення у слові, а звучання редукованих зумовлювалося їх фонетичною позицією. За тривалістю(часокількістю) усі звуки старословянської мови поділялися на голосні повного творення і неповного творення, або редуковані. Ь та Ъ Звучання редукованих зумовлювалося їх фонетичною позицією. Редуковані, оскільки походять від коротких голосних. Були як давніми, так і новими для штучного відкриття складу в запозичених словах. Ніколи не вживались на початку слів
Слабка позиція: 1. В абсолютному кінці слова ВЛАСТЬ
2. Перед з голосним повного творення ДЪВА,.
3. Перед складом з редукованим у сильній позиції ВЪЗДЪХЪ,
Сильна: 1. Під наголосом ТЬ*МЬНЬ).
2. Перед складом з редукованим у слабкій позиції ДЬНЬ,
Абсолютне ослаблення редукованих у слабкій позиції, відсутність фонетичного вияву їх зумовило поступову втрату цих голосних у написанні та часте змішування у памятках. В сильній позиції редуковані. Навпаки, посилювалися і поступово переходили у голосні повного творення, що знайшло своє відображення у словянських памятка.
