Кирило (мирське ім'я —Костянтин; близько 827-14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (бл. 815 — помер між 6 квітня і 19 квітня 885 року). Народились у місті Солунь (тепер Салоніки, Греція) в сім'ї воєначальника. За походженням болгари З 843 Кирило вчився у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла III, де одним з його вчителів був Фотій. Добре знав слов'янську, грецьку, латинську, іврит і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію. В 40-60-х роках 9 століття брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії. Близько 860 року їздив з дипломатичною місією до хозарів. На шляху до хазарів зупинився в місті Херсонесі, в якому знайшов мощі святого папи Климента (помер у 101). Пізніше брати взяли їх з собою у Велику Моравію і у 867 до Риму. Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов'янами областю Македонії. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря. Влітку 863 року Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава переселились до Моравії, щоб проповідувати християнство. Пізніше Папа Адріан II дав на це дозвіл, а папа Іван VIII підтвердив його.Перед від'їздом Кирило створив один з перших слов'янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодій перекладали на старослов'янську мову церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання.За запровадження слов'янської мови в богослужінні були звинувачені в єресі. В 866 на виклик Папи Римського Адріана II їздили до Риму. Отримали від нього спеціальне послання, в якому їм дозволялося розповсюджувати слов'янські церковні книги і проводити богослужіння слов'янською мовою.Після приїзду до Риму Кирило помер. Похований у Базиліці Святого Климента у Римі. Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і в 870 повернувся до Панонії. Внаслідок інтриг німецьких феодалів деякий час перебував в ув'язненні. В 882–884 жив у Візантії. В середині 884 повернувся до Моравії, де перекладав Біблію на слов'янську мову.
У 885 р. Мефодій помер. Його учні були вигнані з Моравії, де старослов'янська мова перестали вживати в богослужінні в офіційній церкві, а переклади Костянтина, Мефодія та їх учнів були знищенні.Втім, в Моравії і в відкололася від неї в 895 Чехії слов'янська писемність не зовсім припинилася. Нам відомі, хоча і дуже нечисленні, старослов'янські пам'ятки, написані тут в X і навіть у XI ст. (Київські листки, Празькі уривки і деякі інші). Всі ці пам'ятники написані глаголицею Учні Мефодія, вигнані з Моравії, вирушили частиною на південь - до хорватам, де в цей час складалося незалежне слов'янська держава, частиною на південний схід - до болгар і македонцям. Там вони і продовжили справу слов'янської
книжності. Особливо сприятливі умови для розвитку слов'янської писемності складаються на південно-сході. У Македонії створюється ряд рукописів, які продовжують традиції кирило-мефодіївських переказів (так звана охридський школа). З числа працювали тут письменників найбільш відомий Климент [11] , один з найталановитіших учнів Мефодія. На сході Болгарії центром старослов'янської книжності стає Преслав - столиця Болгарії в період правління царя Симеона (893-927 рр..), Покровительствовавшего розвитку слов'янської писемності. З кола письменників Симеоновской періоду, який іноді називають "золотим століттям" старослов'янської писемності, найбільш відомий екзарх болгарський Іоанн, перу якого належить низка творів. У Болгарії працював і чорноризець Храбр, автор широко відомого твору "Про письмена", де розповідається про початок слов'янської писемності.
