Павло́ Па́влович Біле́цький-Но́сенко ((27) серпня 1774, Прилуки — пом.(23) червня 1856, Прилуки) — народився в дворянській сімї ;український письменник, педагог і лексикограф.
1779 - П'ятирічним хлопчиком його було віддано в петербурзький Шляхетний сухопутний кадетський корпус. Через 14 років він блискуче закінчив курс навчання і 1793 року в чині поручика був направлений у Катеринославський єгерський корпус.
1801 - був обраний підсудком у Прилуцький повітовий земський суд. Поруч з цим у селі Замості в маєтку І. Величка навчав групу дворянських дітей. Викладав він найрізноманітніші науки, зокрема російську, французьку, німецьку мови, поезію, риторику й естетику, географію, природознавство, математику, геометрію та ін.
1810 - став штатним наглядачем училищ Прилуцького повіту, а з 1812 року — почесним наглядачем. Всю свою штатну платню він жертвував на користь училища, і був ним протягом 37 років.
1824 – був членом Петербурзького вільного економічного товариства, в які посилав різноманітні статті. Деякі з них, зокрема «О языкѣ малороссійскомъ», «О первыхъ гражданскихъ буквахъ въ Россіи», «О повѣрьяхъ и суевѣрьяхъ малороссіянъ» та ін., надруковано в полтавській губернській газеті, активним дописувачем якої П. Білецький-Носенко був у 1838–1841 pp.
1838–1843 - автор першого великого словника української мови (перевидання 1966 року). До нашого часу дійшли тільки автограф і одна копія «Словаря малороссийского или юго-восточнорусского языка…, составленного по произношению, каким говорят в Малой и Южной России…», над яким автор працював протягом 1838–1843 (опубл. 1966 у серії «Пам'ятки української мови»).
