- Умови написання: провідний мотив вірша «Смерть бандуриста» взято з поетичного твору М. Маркевича «Бандурист»
- Мотив: Герой поезії «Смерть бандуриста» є постаттю так само символічною, реліктовим явищем, що уособлює своєю смертю загибель рідної мови і народної поезії. Бандурист виступає як оссіанівський бард, носій історичної пам'яті, зв'язаний з надприродними силами, людиною, яка розмовляє з самим Богом. Образ бандуриста зв'язаний і з темою мистецтва, його великою емоційною силою впливу. Метлинський бачив, що навіть пам’ять про минуле загибає враз із загибеллю співаків-бандуристів, тому й вложив в уста бандуриста слова, повні відчаю:
Грім напусти на нас, Боже, спали нас в пожарі:
Бо і в мені, і в бандурі вже глас завмирає!
Вже не гримітиме, вже не горітиме, як в хмарі,
Пісня в народі, бо вже наша мова конає...
У своїй скорботній ораторській пристрасті вона нерідко досягає тональності біблійних інвектив і пророцтв
Пафос : романтичний
- Жанр твору: балада, широке звернення до символіки, тісно пов'язаної з народнопоетичною стихією. Балади його, як правило, насичені похмурою фантастикою, персоніфікованими образами природних стихій, що виступають суб'єктами дії, присутністю в подіях долі, фатуму, що визначають життя людини і народу. Образна система їх відзначається високим ступенем художнього узагальнення і нерідко являє собою розгорнені метафоричні картини.
- Композиція: строфоїд
- Система віршування:
- Схема римування: абаб перехресне
