Мотив :розповідь про вболівання матері з приводу подальшого життя її дочки у шлюбі.
Пафос : трагічний
Жанр: літературна пісня про трагедію кохання.
Вид композиції: Строфічний вірш написаний катреном
Ритміка: 3-стопний анапест.
Система віршування: силаботонічна
Римування: паралельне
Тропи:
Звертання: «Ні, мамо…», «Останешся, доню…», «О мамо, голубко…», «О, Боже мій милий!». Риторичні оклики: «Ні, мамо не можна нелюба любить!», «Ох, тяжко, ох важко з ним річ розмовляти! / Хай лучче я буду весь вік дівувати!», «Останешся, доню, одна, сиротою!», «Ти будеш весела, одна, я заплачу!», «О, Боже мій милий! Що я наробила! / Дочку, як схотіла, із світа згубила!». Риторичні запитання: «Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?», «Як очі закрию, що буде з тобою?», «А в світі якеє життя сироті?». Повтори: «сиротою… сироті», «…нелюба любить». Епітет: «нещасная доля». Порівняння: «стогнати… як горлиця». Метафора: «стогнати під землею», «щастя утрачу», «хрест Божий стоїть», «…із світа згубила».
