Це категорії, які визначають різні ступені пізнання, кожна з яких відображає реальний рівень глибини осягнення об’єкту. Сутність – це філософська категорія для позначення внутрішньої, відносно прихованої й стійкої сторони об’єктивної дійсності, яка визначає природу предмета, процесу і властиві їм закономірності розвитку. Явище – це категорія для позначення в предметі, процесі того, що знаходить свій вияв безпосередньо, з’являється перед нами.
Діалектичний взаємозв’язок між сутністю і явищем виявляється в тому, що:
а) сутність і явище нерозривно пов’язані між собою. Явище не може існувати без того, що в ньому є, тобто без сутності. В сутності немає нічого, що не виявлялося б так чи інакше;
б) єдність сутності і явища не означає їх співпадання, тотожності. Сутність завжди прихована за явищем. Якби форма виявлення і сутності речей безпосередньо співпадали, то наука була б непотрібна;
в) явище більш динамічне, мінливе, ніж сутність, а сутність стійка, менш мінлива. Вона зберігає себе у всіх змінах. Але, будучи стійкою щодо явища, сутність не залишається абсолютно непохитною;
г) явище більш багате, ніж сутність. Воно має в собі не тільки виявлення внутрішнього змісту, суттєвих зв’язків об’єкта, але й будь-які випадкові відношення, особливі риси останнього.
Специфічною формою взаємовідношення і сутності і явища, що фіксує їх суперечливий зв’язок між собою, є видимість. Це однобічне неадекватне відображення нашими відчуттями прояву сутності речей, точніше, яких-небудь сторін сутності. Мета наукового пізнання і полягає в тому, щоб за видимістю розкрити сутність речей і явищ.
66.
