Платон

Платон (427-347 рр. до н.е) -давньогрецький філософ, учень Сократа, вчитель Арістотеля.

Основні ідеї :

1.Вчення про буття. (Онтологія) В основі всіх речей і явищ світу лежать незмінні ідеальні сутності — ідеї (ейдоси). Саме ідея виступає тим спільним, що притаманне кожній речі певного виду (у всіх людей спільним виступає ідея людини, у всіх різних дерев — ідея дерева). Саме вони і є істинним буттям. Платон стверджує, що всі речі, дані нам у відчуттях, є вторинними щодо ідей, походять від них, наслідують їх. Ідеї ж, як первинні сутності, осягаються лише розумом. Ідея виступає сутністю, причиною і метою речі. Така позиція називається об’єктивний ідеалізм.

Платон виокремлює три світи як рівні буття: світ ідей (істинне буття), матерія (майже небуття) і світ речей — світ становлення (проміжний між небуттям матерії та буттям ідей). Платон неоднозначно розглядає поняття Бога, як творця ідей, як ремісника, що творить речі за зразком ідей, або взагалі як міру всіх речей. Таким чином, першопочатками Космосу у Платона виступають: Бог, ідеї та матерія.

•Гносеологія та діалектика Платона

1.Знання — це підтверджене істинне переконання. Виокремлює три види знання: (1) Знання ідей знання досконале, достовірне; (2) Знання чисел і обгрунтованих за їх допомогою наук — близьке до достовірного; (3) Знання фізичних об’єктів, отримане через відчуття — удаване знання.

2.Платон порівнює недосконалість чуттєвого пізнання зі спостереженням за тінями речей. Він

наводить алегорію: у темній печері знаходяться все життя люди і бачать лише як на тлі світла, що

проникає у печеру, проносять різні предмети, тварин тощо. Так само і чуттєве пізнання речей матеріального світу дає можливість ознайомитися лише з відображенням істинних сутностей — ідей.

3.Щоб досягти істинного знання про сутності речей треба пригадати те, що споглядала людська душа, перебуваючи у світі ідей. Для цього можна застосовувати метод сократичного

•діалогу — запитання та відповіді, метою якого є отримання істини. Діалектика виступає методом стимулювання пізнання-пригадування (анамнезису) і полягає в умінні ставити

•питання, які підводять до ідей.

3.Діалектика Платона передбачає два шляхи: сходження вверх — вміння бачити спільне, загальне у одиничних речах (межею є ідея Блага), та сходження вниз — вміння розділяти загальне на конкретні його види.

•3.Вчення Платона про людину

•Людське тіло — смертне, душа — безсмертна. Душ багато, але не безліч, тому існує переселення душ.

•Душа — частина світу ідей, в якому вона перебувала до народження.

Ідеалізм Платона називають етичним ідеалізмом: всі ідеї підпорядковуються ідеї Блага.

•Вчення про державу

Ідеальною буде та держава, у якій кожен займається своєю справою, притаманною йому від природи (рабів він не бере до уваги). Трьом типам душі: чуттєвій, пристрасній і розумній відповідають чесноти: розсудливість, мужність і мудрість.