Особливостями античної філософії є:
1) існувала у Греції та Римі з VII ст. до н.е.- по II ст. н.е.;
2) у своєму розвитку антична філософія пройшла 4 етапи:
а) досократівський період (VII-V ст.). Представники: Піфагор, Геракліт, Демокрит, мілетська школа та ін.;
б) класичний період (V-IV ст.). Представники: Сократ, Платон, Аристотель;
в) елліністичний період (323 - 23 р. до н.е.). Представники: Епікур і ін.;
г) римський період (23 р. до н.е. - II ст. н.е.). Представники: Сенека й ін.
1) Філософія зародилася за умов утвердження зрілих рабовласницьких відносин і встановлення демократичного ладу, який дав індивідові можливості для його зростання, самоствердження, а також для вільного висловлення власної думки;
2) античне міфологічне мислення, яке передує появі філософської раціональності;
3) антична філософія формувалася в обстановці плідних ділових і світоглядних контактів греків з країнами Стародавнього Сходу, які значно розширили їхні культурні й пізнавальні інтереси, спонукавши тим самим до самостійних теоретичних пошуків і узагальнень.
Завдяки цим обставинам античній філософії вдається більш рішуче, ніж східній, позбавитися релігійно-міфологічного минулого, енергійніше самовизначитися в ролі нетрадиційної форми суспільної свідомості, виявити «ту непрагматичну любов до істини і знання, яка найвищою мірою була притаманна грекам і яку вони виразили своїм власним словом - філософія».
за своїми проблемними інтересами є космоцентричною, тобто орієнтованою насамперед на Космос як на безумовну реальність і найвищу цінність. Вона починається з постановки питання про першооснову всього сущого («архе»), про ту невидиму і розумовоосяжну єдність світу, яка прихована за чуттєво сприйнятою різноманітністю явищ. Уже у найдавніший період свого становлення в ній намітилися протилежні підходи щодо вирішення цього питання, а разом з тим і розкол на конфронтуючі тенденції.
