Омонімія як тип лексико-семантичних відношень. Омонімія та багатозначність. Омоніми, їх різновид.
За здатністю вживатися в одному або кількох значеннях усі слова поділяються на однозначні (моносемічні) та багатозначні (полісемічні). Усі значення багатозначного слова пов’язані між собою, на відміну від значень омонімів. Наприклад: багатозначні слова – голова, земний, лихий; омоніми – коса, ключ, топити.. Омоніми – слова, які звучать однаково, але мають різні значення. Розрізняють повні й неповні омоніми. Повні омонімимають абсолютний збіг форм за їх змінювання. Неповні омонімизбігаються не в усіх формах. Наприклад, омоніми образ (ікона) і образ (обличчя,худ. засіб, тип) мають розбіжності у формах родового відмінка однини (образа і образу). За походженням омоніми поділяють на гомогенні й гетерогенні. Гомогенні омоніми – омоніми, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два. Гетерогенні омоніми – омоніми, які виникли внаслідок збігу етимологічно різних слів. Крім власне омонімів існують суміжні з омонімією явища, до яких відносять омоформи, омофони й омографи. Омоформи – слова, в яких збігаються тільки окремі форми. Наприклад: числівник тризбігається з дієсловом терти у формі другої особи наказового способу. Омофони – слова, які вимовляються однаково, але різняться написанням. Наприклад: клинок [клиенок] і кленок [клеинок]. Дуже багато омофонів в англійській мові, оскільки вимова слів з часом змінюється, а англійське письмо її не відображає, бо там панує традиційний принцип орфографії. Омографи – слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному.
Крім внутрішньомовної, існує міжмовна омонімія. Міжмовні омоніми – слова двох мов, які мають однакову чи майже однакову форму, але різняться значенням. Наприклад: укр. вродливий(гарний) – рос. уродливый(потворний), укр. луна (відгомін) – рос. луна (місяць) тощо.
