Фонетична транскрипція - графічна фіксація всіх мовних звуків, що реально вимовляються у потоці мовлення. Вона грунтується на таких вимогах:
1) кожна літера позначає один і той самий звук;
2) кожен звук позначається завжди тією самою літерою.
Для запису фонетичною транскрипцією послуговуються українською абеткою, але без літер я, ю, є, ї, щ та ь, що не позначає звука. Крім того, у фонетичній транскрипції використовують додаткові надрядкові, підрядкові знаки:
1) наголошеність голосного позначається вертикальною рисочкою справа біля літери, що позначає наголошений голосний.
2) м'якість приголосного - скісною рисочкою справа наліво над літерою з правого боку.
3) напівпом'якшеність - апострофом у тому самому місці, що й м'якість.
4)подовжені приголосні звуки позначаються однією літерою, після якої ставиться двокрапка.
5) звука [дж], [дз ] позначаються двома літерами, об'єднаними в одну дужкою зверху.
6) нескладотвірний характер голосних позначають дужкою над літерами ї, у, що виникають на початку слова: [учора] - вчора, в середині слова після голосного: [шоук] - шовк чи в кінці слова після голосного: [гаї] - гай, [ходи'у]-ходив;
7)наближеність одного звука до іншого позначається двома літерами
8) паузи між словами позначаються вертикальною рискою, а більші, зокрема між реченнями - двома (у записах не вживаються розділові знаки);
9) текст, записаний фонетичною транскрипцією, береться в квадратні дужки.
Крім фонетичної, існує фонематична транскрипція. Фонематична транскрипція - запис, який передає фонемний склад слів. Фонематичну транскрипцію беруть в косі або ламані дужки: /вода/ або <вода>. Вона не збігається з фонетичною транскрипцією, оскільки не передає вимовлені реальні звуки, а їх інваріанти – фонеми. Наприклад, російські слова году года, у фонетичній транскрипції записуються [гот], [года], а в фонематичній - <год>, <года>.
