Типологічна класифікація базується на понятті подібності (формальної /або семантичної) і, відповідно, розбіжності мов. Вона ґрунтується передусім на особливостях структури мов, зокрема, на ознаках морфологічної будови слова, способах поєднання морфем, ролі флексій і афіксів в утворенні граматичних форм слова і в передачі граматичного значення слова. Мета її - згрупувати мови у великі класи на основі схожості їх граматичної структури, а точніше - принципів ії організації, визначити місце тієї або іншої мови з урахуванням формальної організації її мовного ладу. Основним методом дослідження є порівняльно-зіставний, основною класифікаційною категорією - тип, клас мов (українська мова, наприклад, так само, як і інші індоєвропейські мови, належить до мов флективного типу, оскільки флексія, тісно пов'язана з основою слова, складає стійку і суттєву ознаку морфологічної структури слова).
