Мова і мовлення є необхідною основою людської свідомості й людського мислення. Мовлення — це не тільки процес використання людиною засобів мови з метою спілкування, але й форма існування мови в мовленнєвій діяльності, в актах сприймання і розуміння під час слухання і читання, говоріння і письма.
Відповідно до вимог програми в учнів початкових класів мають формуватися деякі уявлення про мову і мовлення:
1)мова є найважливішим засобом спілкування між людьми;
2)найважливішими одиницями мови є звуки,слова,сполученняслів,речення, текст; кожна з них має своє призначення: із звуків утворюються слова, зі слів — словосполучення і речення, з речень — зв’язні висловлювання;
3)мова пов’язана з мисленням (за допомогою речень висловлюються думки);
4)українська мова — мова українського народу;
5)українська мова близькоспоріднена з російською і білоруською мовами;
6)знання з мови застосовуються у практичному мовленні; щоб оволодіти мовленням, потрібно знати слова і вміти поєднувати їх;
7)існує дві форми мовлення — усна й писемна;
8)усне мовлення має допоміжні засоби увиразнення: інтонацію, міміку, жести;своєріднимидопоміжнимизасобамиспілкування є зоровіумовнізнакиі звукові сигнали.
Наведені відомості учні мають не заучувати, а засвоювати в процесі навчання. У результаті має виробитися свідоме ставлення до власних усних і писемних висловлювань , прагнення уникати помилок, дотримання етики мовлення — невід’ємної частини культури спілкування. Робота над досягненням цієї мети починається на спеціально відведених уроках і продовжується в процесі вивчення всіх тем і розділів програми, на заняттях з розвитку зв’язного мовлення .
Мова: здатність людини говорити, висловлювати свої думки;
Сукупність мовних знаків;
Те, що виражає думку, може бути засобом спілкування
Вираження: звуки, слова, сполучення слів, речення, текст.
Мовлення: спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність.
Вираження: усне (те, що ми чуємо), писемне (те, що написане, ми його бачимо)
Дітям слід розказати, що люди, пізнаючи навколишній світ, явища дійсності, предмети, їх ознаки, дії, почали давати їм назви. Так з’явилися слова як своєрідне позначення явищ дійсності. Найменування певного предмета , його ознаки чи дії це своєрідні знаки тієї чи іншої мови, які допомагають відрізнити один предмет, ознаку, дію від інших.
У ході роботи доцільно відзначити, що слів у мові дуже багато (при цьому показати словники), що словниковий запас мови весь час поповнюється. У нашу мову ввійшли слова зореліт, космонавт, місяцехід, якими були названі нові машини, нові професії.
У початкових класах дітям прищеплюється любов до рідного слова, до мови батьків, до рідного краю, Батьківщини . Діти мають усвідомити, що українська мова є мовою українського народу, що обов’язком кожного українця є знання і збагачення її.
В учнів мають сформуватись уявлення про спорідненість української мови з російською і білоруською, іншими слов’янськими мовами. У споріднених мовах є багато однакових слів. Показати це можна на прикладах з української, російської і білоруської мов: рука, велетень (велікан), тканина (ткань, тканіна), ліс (лес).
Пояснюючи, як люди користуються мовою, слід цілеспрямовано вводити термін «мовлення», розуміючи його як процес спілкування за допомогою мови, здійснюваний мовцем. Для того щоб висловити свої думки і почуття, людина використовує слова, поєднує їх між собою, утворюючи речення, а поєднанням речень будує зв’язні висловлювання (текст).
У процесі опанування грамоти учні дізнаються, що є дві форми мовлення — усна й писемна. У 2—3 класах засвоюють найважливіші ознаки усного і писемного мовлення . Учитель роз’яснює, що усна форма мовлення призначена для безпосереднього спілкування того, хто говорить, з тим, хто слухає. Усна форма мовлення динамічніша, легше піддається виправленню і доповненню. Однак думка формується безпосередньо в процесі мовлення, співбесідник не має багато часу на обдумування кожного слова, кожного речення. Тому в усному мовленні нерідко трапляються неточно вжиті слова, незавершені речення, небажані паузи. Учні мають навчитися чітко вимовляти слова, виділяти більшою силою голосу ті частини речення, які є відповіддю на поставлене питання, тобто слова, які в певній ситуації мовлення є найвагомішими, найпотрібнішими для висловлення думки.
