1. Стадія попереднього засвоєння системи орієнтирів. Для учня вона полягає в ознайомленні з повною та узагальненою схемою орієнтирів, представленою у формі картки, що фіксує послідовність дій, тобто план дій. Цей план повинен забезпечувати комфортне орієнтування учня в операціях, які необхідно виконати для вирішення навчального завдання. Зазвичай на уроках української мови такий план не застосовується, що призводить до формальності виконання завдань без достатнього усвідомлення мотивів і цілей власної діяльності.
2. Стадія відпрацювання створеного плану, представлена в дослідженні І.Іллясова та Т.Рябової через етапну структуру можливих рівнів формування дії; 1) у матеріальному чи матеріалізованому вигляді за допомогою наочних схем або інструкцій виконання; 2) у вербалізованому вигляді: промовляння виконуваних дій вголос; 3) у зовнішньому мовленні про себе; 4) у внутрішньому мовленні. Зазначені етапи відповідають рівням засвоєння мовленнєвих умінь: 1) початковий рівень – учень може діяти за готовою інструкцією вчителя; 2) середній рівень – учень усвідомлює виконувані дії, може назвати їх та розробити власну програму дій, промовляючи всі дії вголос; 3) достатній рівень – дії промовляються подумки; 4) високий рівень – учень формує дії у внутрішньому мовленні, тобто на етапі підготовки висловлювання.
Під мовленнєвим завданням розуміємо цілеспрямовану дію, що підлягає виконанню, під час якої відбувається застосування одного або кількох видів мовленнєвої діяльності та здійснюється мовленнєвий розвиток індивіда. У шкільному курсі рідної мови для старших класів такими мовленнєвими завданнями є, наприклад, написання конспекту. Розв’язання цього завдання потребує застосування кількох видів мовленнєвої діяльності: читання або слухання, осмислення та трансформування тексту, його записування. Підготовка до відповіді на уроці чи іспиті передбачає: добір матеріалу, читання, поєднання інформації, запис плану або тексту відповіді, написання або виголошення відповіді. Кожен із видів мовленнєвої діяльності, незалежно від ситуації, умов, сфери та інших параметрів, проходить усі зазначені етапи (орієнтування, планування, реалізації, контролю та корекції).
Відповідно до типів мовленнєвої діяльності виділяють чотири типи мовленнєвих умінь: уміння слухати, читати, говорити й писати. Докладно вимоги до цих умінь стосовно певного шкільного віку визначені у чинній програмі з української мови. Стосовно читання вголос ідеться про вміння виразно озвучувати тексти різних стилів, типів і жанрів з додержанням орфоепічних та інтонаційних норм, виражати за допомогою інтонації, темпу, гучності голосу змістові відтінки озву чуваного тексту та ін. Щодо читання мовчки актуальними є вміння швидко переглядати текст, охоплюючи його зміст в цілому, знаходити потрібну інформацію, дані, деталі, користуватися різними видами читання (переглядове, ознайомлювальне, вибіркове, пошукове та ін.) тощо. Уміння слухати передбачає розуміння навчального матеріалу, сприйнятого на слух. Аудіювання охоплює вміння сприймати текст, інтерпретувати його та розуміти почуте.
