Мовний аналіз – це сукупність методичних прийомів, що систематично застосовується при вивченні усіх сторін мови: фонетики, лексики, граматики, словотворення, стилістики.
Розрізняють такі види мовного розбору:
за змістом ( фонетичний , орфографічний. Лексичний, морфологічний)
за будовою слова ( словотвірний, синтаксичний, пунктуаційний, орфографічний)
за обсягом ( часиковий, повний)
за способом виконання ( усний і письмовий)
Виконуюються розбори з допомогою застосування схем розбору із дотриманням послідовності аналізу.
Одним з ефективних засобів розбору є застосування елементів фонетичної транскрипції, з якими учні знайомляться в процесі засвоєння класифікаційної характеристики звуків мовлення. Транскрипція допомагає в засвоєнні орфоепічних норм
Фонетичний розбір проводиться усно і письмово. Але перевагу треба надавати усному аналізові, оскільки така його форма сприяє удосконаленню фонематичного слуху учнів. Письмовий розбір варто використовувати як засіб контролю знань учнів.
Фонетико-графічний розбір застосовується і під час вивчення інших розділів шкільного курсу мови лексики, морфології, синтаксису, орфографії. Він проводиться в комплексі з іншими видами аналізу, що забезпечує внутріпредметний зв'язок і систематизацію відомостей з мови, одержаних учнями під час опрацювання різних розділів. Такий розбір називають змішаним. Наприклад, під час вивчення будови слова використовується фонетико-морфемний розбір, що сприяє виробленню умінь правильно визначати морфемну будову слова. Змішаний розбір допомагає правильно визначити будову слів. Так, у словах мрія, діяти звук [й] входить до складу кореня [мрій-а], [дій-а-ти], а у словах читають, співають другий суфікс; відноситься до закінчення [чит-а-йуть], [спів-а-йуть]
Розбір слова за будовою
Послідовність розбору
1) закінчення і його значення;
2) основа;
3) корінь (добір одного - двох однокореневих слів);
4) суфікс (добір одного - двох однокореневих слів з таким самим суфіксом; значення суфікса, якщо доступно);
5) префікс (добір одного - двох однокореневих слів з таким самим префіксом; значення, якщо доступно).
Словотворчий розбір слова
Послідовність розбору:
1) до якої частини мови належить аналізоване слово, з’ясувати його лексичне значення;
2) порівняти склад слова з однокореневим чи найближчим спорідненим і виявити твірну основу і ту частину слова, з допомогою якого воно утворено;
3) визначити, від чого утворена основа.
Орфографічний розбір. Суть цієї вправи (аналітична) полягає: 1) у впізнаванні орфограм у словах (аналіз) і 2) у характеристиці (поясненні) їх. Графічне сприйняття орфограм пов’язується у свідомості учня з певним фонетичним та граматичним матеріалом, орфографічною нормою, і на цій основі відбувається пояснення правопису слова.
Орфографічний розбір може бути усним (визначають орфограму, пояснюють за допомогою правил) і письмовим (підкреслюють орфограму; позначають граматичну форму; записують цифри, які вказують на параграф, сторінку підручника з правилом і т. п. ); загальним, фронтальним (аналізуються усі орфограми в тексті) і вибірковим (знаходять орфограми на визначені тему, правило). Він є обов’язковою формою роботи над помилками.
Різновидом усного фронтального орфографічного розбору є поширений в школах “усний диктант” – вчитель вимовляє слово (речення), діти піднімають картку з позначенням букв, відмінкових закінчень, які треба писати в слові, пояснюють.
Друга частина орфографічного розбору (перша – впізнавання орфограми) – пояснення правопису – може бути різною за змістом: учень дає фонетико-орфографічне або граматико-орфографічне обґрунтування орфограми, прочитує відповідні правила з підручника, звертається до словника тощо.
