Прийом є елементом методу, засобом його реалізації, окремим пізнавальним актом. Його характерною рисою порівняно з методом є, по-перше, здатність включатися в різні методи, по-друге, частковість, через що прийом часто називають деталлю методу.
Прийоми поділяються на загальнодидактичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, конкретизація, зіставлення, систематизація) та специфічні (мовний розбір, групування мовних явищ, заміна мовних одиниць, поширення речень, перестановка мовних одиниць, конструювання речень, визначення наголосу, відмінювання слів, лінгвістичний, стилістичний експеримент).
До прийомів мисленнєвого характеру відносяться аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, індукція, дедукція.
Специфічні прийоми зумовлені змістом теми, зокрема різними видами розбору (фонетичного, лексичного, морфемного, словотворчого, морфологічного, синтаксичного, стилістичного); кожен з них може бути усним і писемним, повним і частковим.
Відомі прийоми графічного розбору, розбору-міркування; заміна, поширення, перестановка мовних одиниць; моделювання структури речення, словосполучення, конструювання словосполучень, речень певного типу, заміна мовних одиниць співвідносними, лінгвістичний і стилістичний експерименти, алгоритмізація (може застосовуватися при вивченні майже всіх розділів курсу мови).
У процесі роботи над формуванням комунікативних умінь склалися прийоми роботи над текстом: озаголовлення тексту, членування тексту, складання плану, визначення основної думки тексту, побудова тексту певного стилю, відтворення деформованого тексту, композиційне оформлення текстів різних типів мовлення тощо.
Вибір методів та прийомів навчання мови необхідно здійснювати в процесі підготовки до уроку, враховуючи його дидактичну мету, характер змісту навчального матеріалу, рівень знань учнів.
Класифікація методів за рівнем пізнавальної діяльності учнів(Лернер): пояснювально-ілюстративний (вчитель дає готову інформ. за допомогою пояснення, унаочнення), репродуктивний (формує вміння ,навички),метод проблемного викладу (вчитель ставить проблему, показує як її вирішити:учні вчаться спостерігати), частково-пошуковий (майже самостійне вирішення проблеми), дослідницький (стимулює розвиток творчих здібностей, самостійне навчання);
За джерелами знань:слово вчителя,аналіз матеріалу підручника. Бесіда,обмін думками,аналіз мовних фактів, робота з комп’ютером, використання наочності (напр.метод спостереження чергування).
