Класифікація дає цілісне уявлення про комплекс методів і має не лише теоретичне, а й безпосереднє практичне значення. Досі відомі класифікації методів навчання мови за джерелами знань, рівнем пізнавальної діяльності учнів, способом взаємодії учителя й учнів на уроці.
Найбільш прийнятною для навчання української мови видається класифікація методів за способом взаємодії вчителя й учнів на уроці, обґрунтована О. М. Біляєвим.
1)Усний виклад учителем матеріалу (розповідь, пояснення)
Мета цього методу – подати учням навчальну інформацію і забезпечити її сприйняття, осмислення, запам'ятовування. Саме завдяки розповіді, поясненню є можливість послідовно викладати матеріал, виділяти головне, зосереджуючи на цьому увагу учнів.
2)Бесіда вчителя з учнямиВиди бесіди: евристична, репродуктивна, узагальнююча, аналітико-синтетична, підготовча, повторювальна, контрольно-корекційна. На кожному етапі навчання має різне призначення:
- готує учнів до сприйняття нового матеріалу;
- сприяє засвоєнню нового;
- допомагає застосовувати набуті знання в процесі виконання практичних завдань.
3)Спостереження учнів над мовою
Застосовують тоді, коли факти і явища, що вивчаються на уроках мови є складними або специфічними, вимагають того, щоб у них спочатку розібратися шляхом аналізу прикладів, перш ніж вдаватися до відповідного теорет. положення, грам. визначення.
4)Робота з підручником
Мета цього методу – привчати учнів самостійно або за допомогою вчителя набувати знання, вміння та навички і вдосконалювати їх.
5)Метод вправ
Поширеною на сьогодні є класифікація вправ, розроблена В. О. Онищуком відповідно до навчальної мети, ступеня самостійності і творчості учнів: підготовчі, вступні, тренувальні, завершальні.
І.Лернер, беручи за основу особливості й рівень пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, виділяє такі методи:
- пояснювально-ілюстративний (вчитель дає готову інформацію за допомогою усного слова або наочних засобів шляхом практичного показу способів діяльності)
- репродуктивний (основна ознака – відтворення і повторення видів діяльності за завданням учителя шляхом системи вправ, тенувань)
- проблемний виклад (вчитель ставить перед учнями проблему і сам показує складний, але доступний шлях її розв'язання)
- частково-пошуковий (учні вчаться самостійно бачити проблему, ставити питання, висловлювати припущення, будувати докази, робити висновки)
- дослідницький (формується творча діяльність, уміння набувати знання сам., дослідж. явище, робити висн., а набуті знання застосов. у практичній діяльності)
